Кабінет психолога – Психологічні особливості розвитку дитини… – Кіровоградський обласний ЦДЮТ

Як тренувати дитячу пам’ять

sancho_admin — Fri, 26 Apr 2024 15:20:54 +0000

Як допомогти підлітку любити себе

sancho_admin — Thu, 04 Apr 2024 14:01:08 +0000

«Мені не подобається моє тіло», «у мене негарний ніс», «тільки подивись, які в мене криві ноги!».
У підлітковому віці часто трапляється невдоволення своїм тілом, адже саме в цей період діти найвразливіші до зовнішнього впливу. Соціальні мережі, кіно, реклама — скрізь підліток стикається зі «стандартами» краси, які часто бувають нереалістичними. Через це може виникнути невдоволення собою, своєю зовнішністю, тілом. Що робити батькам і як допомогти підлітку любити себе, читайте в нашому дописі
А якщо відчуваєте, що вам потрібна допомога психолога через війну, ви завжди можете звернутися по допомогу в наш фонд Дзвінки безплатні в межах України: 0800 210 106.
Або можна залишити заявку в Telegram за номером: +38 099 198 57 95.
Telegram-бот: https://t.me/kidsMentalHelpBot

Розклади шкільних навичок

sancho_admin — Fri, 12 Jan 2024 08:12:35 +0000

«Ми не розуміємо, чому наш син другий рік не може запам’ятати, як писати букви, постійно їх плутає і чому йому так важко читати. Він у нас ніби розумний хлопець, але не хоче вчитись і ходити до школи…»

Спантеличені батьки шукають причини, а після консультації у фахівця дізнаються про розлади шкільних навичок. Що таке розлади шкільних навичок та чому важливо вчасно діагностувати у інформаційній серії.

Інформаційну кампанію проводить «Центр здоров’я та розвитку “Коло сім’ї”» за підтримки проєкту USAID «Розбудова стійкої системи громадського здоров’я», який впроваджує організація Пакт. А також у партнерстві з ініціативою Олени Зеленської Ти як?

Як реагувати на негативне уявлення дитини про саму себе

sancho_admin — Wed, 03 May 2023 07:52:00 +0000

Коли негативне висловлювання про саму себе злітає з вуст дитини, ваша рефлекторна реакція, як правило, полягає в тому, щоб зупинити її, заспокоїти й переконати в хибності та несправедливості її висновків, та й напрямку думок у цілому.

На жаль, слова дитини можуть відповідати тому, що вона дійсно відчуває у ставленні до себе. Вона не вважає себе «привабливою» й «чудовою» (якою вважаєте її ви); вона справді думає, що вона «тупа», «дурна» й «найгірша дитина на світі».

Замість того щоб намагатись одним махом «виправити» таку гнітючу ситуацію, спробуйте використовувати пропоновані прийоми й методи, які полягають у реакції на почуття дитини, що лежать в основі її висловлювань, і на її внутрішню боротьбу.

✅Співпереживайте та проявляйте емпатію. Поставте себе на місце вашої дитини, спробуйте зрозуміти, що вона може зараз відчувати: «Це письмове завдання таке складне, так?» або «Так, схоже, ти дуже засмучений». Якщо ви не можете придумати відповідні слова, спробуйте відреагувати просто: «Це так важко» або «Дай я тебе обійму».
✅Проявляйте допитливість.
Деяким дітям важко висловити свою проблему словами, але коли ви починаєте вивчати ситуацію разом, вашій дитині стає легше зрозуміти, що насправді її турбує. Спитайте: «Цікаво, чому це завдання примушує тебе помилятися?» або «Усе завдання таке складне чи тільки якась частина?».
✅Перефразуйте.
Після того як ви вивчили ситуацію, спробуйте разом придумати кілька фраз для її опису. Замість фрази «Письмо дається мені важко. Я дурний» ваша дитина може сказати: «Я так старанно працюю над письмом» або «Помилки – це частина навчання», або навіть «Мамо, я так засмутився через це завдання».
✅Вирішуйте проблеми разом.
Не піддавайтесь бажанням запропонувати рішення або спрямувати свою дитину на відповідь, яка здається правильною вам. Краще працюйте разом, як одна команда. Іноді не існує простого рішення або можливості швидко виправити ситуацію, тому що відповідь полягає в такому: «Я повинен продовжувати займатись» або «Я працюю для досягнення мети».
✅Ставте під сумнів і заперечуйте негативні думки дитини.
Почуття приходять і йдуть. Вони не визначають нашого життя. Ваша дитина може відчувати себе непривабливою, негідною любові, але відчувати щось не означає бути такою. Можна відчувати труднощі при навчанні й не бути дурним. Кажіть про ті випадки, коли ваша дитина долала щось важке й відчувала себе впевненою або натхненною.
Ведіть короткі бесіди. Не вирішуйте все відразу. Ви прагнете допомогти вашій дитині, але людині не завжди буває легко прийняти позитивні, обнадійливі, заспокійливі слова в той момент, коли хід її думок негативний. Налаштуйтесь на деякий опір на початку, особливо якщо ваша дитина не звикла бачити речі в іншому світлі.
Чим ще можна допомогти дитині?

Створіть атмосферу підтримки й наснаги, використовуючи поради про толерантність (стійкість) до фрустрації.

✅Давайте право вибору.
Нехай ваша дитина протягом дня має можливість робити власний вибір, наприклад, одягу, їжі або місця виконання домашнього завдання. Хваліть її за хороший вибір та уникайте критики. Якщо ви даєте дитині право вибору, тримайте свою негативну думку при собі.
✅Приймайте недосконалість.
Усі роблять помилки, навіть батьки! Реагуйте на помилки з легким серцем: «Ой! Молоко розлилось! Давай його витремо!». Моделюйте здорові способи впоратись із прикрістю та фрустрацією, вибачайтесь після того, як накричали на дитину, і визнавайте свою помилку, якщо ви її неправильно зрозуміли.
✅Зосередьтеся на позитивному.
Замість того щоб прискіпуватись або постійно звертати увагу на те, що необхідно змінити, виправити або вичистити, навчіться диференціювати важливе й несуттєве, відпускати й не «брати собі в голову». Хороше правило каже: робіть п’ять позитивних висловлювань на одне негативне.
✅Заохочуйте самостійність.
Дітям батьки потрібні для того, щоб допомагати їм приймати правильні рішення або зберігати концентрацію уваги, але іноді безперервне «керівництво» батьків побічно дає дитині зрозуміти: «Ти не можеш зробити це самостійно». Тому цікавтесь думкою дитини й дозволяйте їй самій пропонувати варіанти рішень.
✅Цінуйте наполегливість. Зосередьтесь на маленьких кроках, що ведуть до успіху, на подоланні перешкод і на наближенні до мети. Такі фрази, як «Ти дійсно старанно працюєш над цим завданням» або «Це потребувало від тебе великих зусиль!», допоможуть вашій дитині побачити користь самого процесу, а не тільки кінцевого результату.
✅Навчайте дитину навичок подолання труднощів.
Познайомте дитину з різними навичками подолання труднощів, умінням заспокоюватися за допомогою глибокого дихання, позитивного мислення та корисних фраз, які вона буде подумки вимовляти у складній ситуації. Практикуйте ці навички частіше, щоб ваша дитина була готова та знала, як справлятися зі складними ситуаціями й похмурими думками.
✅Звертайтесь по допомогу й підтримку. Якщо ви тривалий період часу працювали з дитиною над подоланням негативного мислення та її негативних висловлювань на свою адресу, але, як і раніше чуєте їх, розгляньте можливість отримати допомогу в дитячого психолога. Якщо ваша дитина створює загрозу спричинення шкоди собі або іншим, зверніться по допомогу негайно

4 техніки, що допоможуть впоратись зі страхом

sancho_admin — Mon, 24 Oct 2022 10:37:13 +0000

Панічні атаки та як з ними боротися

sancho_admin — Mon, 04 Apr 2022 06:43:09 +0000

Важливо розуміти, що панічна атака – це не захворювання а стан, що минає.

При панічній атаці:

* рука на живіт, приблизно 3 пальці нижче сонячного сплетіння, простукати.
* Потерти кінчик носа.
* Надавити не сильно на очні яблука з двох боків
” Якщо є, де лягти, лягти на спину і зробити рухи ногами, як на велосипедні.
* Дихання – одною рукою накрити губи, рука, як човник, інша на животі. Видих – рука йде вниз до грудей, вдих – підіймається до рота.
* Допомагає ще вода із содою – гаряча вода, чайна ложка соди. Зробити один – два ковтки, більше не треба
* Змащувати губи, полоскати рот водою
* Витягувати якомога далі язика – ніби намагаючись торкнутись грудної клітини
* Подивитись вправо (не повертаючи голови) – якомога далі, тримати секунд 15-20, перевести погляд прямо, потім подивитись вліво – якомога далі, потім знову прямо.
* Розтерти тіло
* Точка паніки – між безіменним та мізинцем
* Покласти руки на ребра, відчути, як вони при диханні розширюються, підіймаються
* Розтерти руки, прикласти до нирок

Як підтримати підлітка у кризовій ситуації

sancho_admin — Fri, 25 Mar 2022 09:56:25 +0000

Основні особливості підліткового віку

sancho_admin — Mon, 15 Feb 2021 11:40:58 +0000

Підлітковий вік є першим перехідним періодом від дитинства до юності. Майже завжди ці зміни супроводжуються появою у підлітка суб’єктивних труднощів. Ускладнюється і його виховання, оскільки підліток не підкоряється ефективним щодо молодшого школяра впливам дорослих, у різних формах проявляє опір і протест (упертість, грубість, негативізм, замкненість).
Підлітковий вік – час швидких змін, фізіологічних, психологічних, соціальних. Характеризується швидким, нерівномірним ростом і розвитком організму. Відбувається ствердіння скелета, вдосконалюється м’язова система. Однак нерівномірність розвитку серця і кровоносних судин, а також посилена діяльність залоз внутрішньої секреції часто спричинюють тимчасові розлади кровообігу, підвищення тиску, напруження серцевої діяльності, посилення збудливості дітей, що виражається у нервозності, швидкій втомі, запамороченнях і підвищеному серцебитті. Нервова система підлітка ще не зовсім готова витримати сильні, тривалі подразники, часто перебуває під їх впливом у стані загальмованості або сильного збудження.
Провідна діяльність в підлітковому віці залишається навчальна, але в психологічному відношенні провідною діяльністю стає спілкування з однолітками.
Особисте спілкування з однолітками – це діяльність, в якій відбувається практичне освоєння моральних норм і цінностей. У ній формується самосвідомість. Основні мотиви спілкування з однолітками такі:
– бажання бути в середовищі однолітків, спільна діяльність;
– зайняти певне місце в колективі ;
– прагнення до автономії;
– самоствердження
– пошук визнання цінності власної особистості.
Батькам варто зрозуміти, що період складний і конфліктів з ровесниками, бунту проти вказівок, незадоволення всім і собою у тому числі, дитині не уникнути.
Ваше завдання-допомогти. Бути поруч, коли потрібно, вислуховувати, розуміти емоції та почуття, питати думку дитини. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

Що ж можна і чого не варто робити батькам до школи?

sancho_admin — Wed, 09 Dec 2020 10:56:52 +0000

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру. У дошкільному віці виникають тільки задатки цього перетворення в учня: бажання вчитися, стати школярем, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю, достатній рівень розумового розвитку й розвитку мови, наявність пізнавальних інтересів, знань і навичок, необхідних для шкільного навчання.
Не варто:
– до приходу в школу змінювати режим дня дитини: позбавляти денного сну, довгих прогулянок, ігор у достатній кількості;
– оцінювати все, що робить малюк, так, як слід оцінювати діяльність учня;
– проходити з дитиною програму першого класу, насильно змінюючи гру навчанням.
Краще:
– прищепити дитині інтерес до пізнання навколишнього світу, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте;
– навчити долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;
– вчити дитину слухати і чути своє оточення, поважати чужу думку, розуміти, що свої бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей — дітей і дорослих .
– навчити реально оцінювати свої дії й досягнення.
Світогляд дитини, її знання — це те, про що вона дізналася з вашою допомогою за усі дошкільні роки — знання про навколишній світ, від найближчих його виявів, які вона безпосередньо засвоїла, і до віддалених, які дитина засвоїла, коли їй пощастило подорожувати з вами, з ваших розповідей, бесід, домашніх занять, з книжок, радіо, телевізора, від друзів тощо.
Світогляд дитини — це те, що вона:
– знає про себе (прізвище, ім’я, адресу), свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють/ що роблять на роботі), своє село, місто, вулицю (трохи історії, назви вулиць, важливі місця, видатні люди);
– знає про явища природи: пори року, їх послідовність (яка пора року настане після літа, а яка після весни, назвати все по порядку), місяці кожної пори року, їх загальну кількість і послідовність; дні тижня, частини доби; про сонце, дощ, сніг, урожай; що таке борошно, цукор і як їх роблять, з чого роблять хліб тощо;
– знає про світ; (континенти, країни)
– полюбляє робити у вільний час (улюблені книжки, музика, вірші, казки, оповідання, письменники, художники, композитори);
– знає про дорослих людей: за віком, професіями, на вулиці – за своєю вихованістю – невихованістю; добротою, чуйністю-байдужістю; яких людей треба поважати, а яких боятися.
– знає про сучасну техніку, транспорт.
Також перш, ніж почати читати, дитина повинна навчитися слухати, з яких звуків складаються слова, які вона вимовляє. Вона повинна навчитися робити звуковий аналіз слів, тобто вміти назвати звуки, з яких складається слово.
Достатній рівень підготовки повинен забезпечити перенесення дитиною відповідних навантажень і стимулювати до подальшого розвитку.

Психологічні особливості розвитку особистості дошкільника

sancho_admin — Wed, 04 Nov 2020 16:11:25 +0000

Упродовж усього періоду дошкільного дитинства (від трьох до семи років) продовжується інтенсивне дозрівання організму дитини, що створює необхідні передумови для більшої самостійності, засвоєння нових форм соціального досвіду внаслідок виховання та навчання.
Відбуваються подальші морфологічні зміни в будові головного мозку, зростає його вага, посилюється регулятивний вплив кори великих півкуль на функціонування підкірки, виникають складні умовні рефлекси, в яких провідну роль відіграє слово, тобто інтенсивно формується друга сигнальна система.
Уже в дошкільному віці починає реально формуватись особистість дитини, причому цей процес тісно пов’язаний з розвитком емоційно-вольової сфери, із формуванням інтересів та мотивів поведінки, що, відповідно, детерміновано соціальним оточенням, передусім типовими для даного етапу розвитку взаєминами з дорослими.
Джерелом емоційних переживань дитини є її діяльність, спілкування з оточуючим світом. Освоєння в дошкільному дитинстві нових, змістовніших видів діяльності сприяє розвитку глибших та стійкіших емоцій, пов’язаних не лише з близькими, а й з віддаленими цілями, не тільки з тими об’єктами, що дитина сприймає, а й тими, які уявляє.
Діяльність породжує передусім позитивні емоції, причому своєю метою, сенсом, якого вона набуває для дитини, та самим процесом її виконання.
Зростає потреба дошкільника в товаристві ровесників, внаслідок чого інтенсивно розвиваються соціальні емоції (симпатії, антипатії, уподобання тощо). Виникають інтелектуальні емоції. У процесі спілкування дитини з дорослими формуються її моральні почуття. Урізноманітнюються прояви почуття власної гідності: розвивається як самолюбство, так і почуття сорому, ніяковості.
Дошкільник починає відособлюватися від дорослого, при цьому поведінка дитини зорієнтована на дорослого (його вчинки та стосунки з людьми) як зразок для наслідування.
Вирішальну роль у засвоєнні зразків поведінки відіграє оцінка, яку авторитетні для дитини люди дають іншим дорослим, дітям, героям казок та розповідей тощо. Чим старші стають діти, то рідше у їх поведінці проявляються афективні дії, їм легше впоратися з виконанням необхідних для досягнення мети дій всупереч обставинам.
На розвиток вольових якостей позитивно впливає гра. Відособлюючись від дорослого, дошкільник вступає в активніші взаємини з однолітками, які реалізуються передусім у грі, де необхідно підкорятися певним правилам, обов’язковим для всіх, виконувати заздалегідь визначені дії. Ігрова діяльність надає сенсу вольовому зусиллю, робить його ефективнішим. На розвиток волі у цьому віці позитивно впливає продуктивна та трудова діяльність дитини. У спільній грі, виконуючи різноманітні завдання, діти порівнюють свої досягнення з досягненнями інших, оцінюють не лише наслідки своєї роботи, але й власні можливості, вчаться контролювати себе та ставити перед собою конкретні вимоги.
Самооцінка дитиною власних вчинків, умінь та інших якостей формується на основі оціночних суджень дорослих. З віком зростає об’єктивність дитячих самооцінок. Характерною є схильність дитини до самоутвердження спочатку в очах дорослих, потім – однолітків, а згодом – і у власних очах.