булінг – Кіровоградський обласний ЦДЮТ

Реагування закладу освіти на випадки булінгу

sancho_admin — Thu, 22 Feb 2024 19:31:15 +0000

Булінг має небезпечні наслідки для всіх його учасників незалежно від того, яку сторону вони займають. Своєчасна та доречна реакція дорослих викликає у дітей почуття безпеки та захищеності, дає чітке розуміння, що насильство неприйнятне.

Пропонуємо ознайомитися з алгоритмом реагування закладів освіти на випадки булінгу.

Джерело: посібник “Безпечний простір. Програма тренінгів для батьків” https://bit.ly/3pE6Z7b

Корисні контакти:
Національна дитяча «гаряча лінія»: 116 111 або 0 800 500 225 (з мобільного телефону безкоштовно)
Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000
Служба освітнього омбудсмена +380951438726

Як вчителю реагувати на ситуації булінгу

sancho_admin — Sun, 10 Dec 2023 11:39:11 +0000

Як запобігти булінгу? Поради та вправи для розвитку емпатії

sancho_admin — Fri, 03 May 2019 11:56:48 +0000

Аналіз причин агресивної поведінки у суспільстві; поради, ігри та вправи для розвитку емпатії, які можна використати, щоб запобігти проявам агресії та цькування.

Насміхатися, демонструвати свою зверхність, ігнорувати, принижувати… Погодьтесь, таке ставлення як у дитячо-підлітковому, так і в дорослому товаристві, на жаль, не рідкість.

Булінг і мобінг – поняття, які позначають психологічне насильство серед підлітків чи дорослих, – є не тільки у всіх на вустах. З проявами такого ставлення, ймовірно, стикався кожен. Що є причинами виникнення агресивної поведінки, чому це настільки поширено?

Останнім часом багато говорять про те, як подолати булінг у сучасній школі. А чи існують способи попередження цього явища, які дозволять викорінити першопричину, а не боротися із наслідками?

Що змушує людину стати агресором і кривдником?

Чому людина проявляє байдужість до оточуючуих? Чому демонструє нетерпимість і агресію? Ці емоції не існують відокремлено, вони обов’язково обумовлені певними причинами.

Швидше за все, більшість пам’ятає класичний малюнок з підручника біології про чоловіка і капелюх. І пояснення – реакція залежить від темпераменту людини.

Візуалізація типів темпераменту

Однак не тільки. Чи звертали ви увагу на те, як на одну і ту ж ситуацію реагує людина, перебуваючи в різних емоційних станах? А чи бачили ви тих, хто, відчуваючи себе задоволеним чи щасливим, кривдив би інших? Ймовірно, ні!

Тож поведінка кривдника обумовлена певними психологічними причинами. Наприклад:

негативний досвід – доводилося бути жертвою цькування, тому пережитий страх, відчуття беззахисності не дозволяє особистості бути собою, а вимагає наслідування певного обраного «безпечного» образу;
непорозуміння з іншими – з певних причин не вдається знайти спільну мову з оточуючими, а демонстративна поведінка – це виклик або спосіб привернути до себе додаткову увагу всіма можливими способами;
власні комплекси – низька самооцінка через несприйняття власної зовнішності чи заздрощі до інших через недооцінку своїх умінь тощо.

Отже, щоб викорінити прояви агресії один до одного як у дорослому, так і дитячо-підлітковому середовищі, потрібно навчитися, перш за все, розуміти емоції інших, ставити себе на їхнє місце із запитанням: «А що він/вона відчуває зараз?». Це вміння називають емпатією.

Скрайбінг «Революція людських відносин | Емпатія» (перегляд можливий із субтитрами будь-якою зручною для вас мовою)

Що таке емпатія і чому це важливо

Емпатія (з грец. empathia – співпереживання) – це здатність розуміти та відчувати емоційні стани іншої людини, бачити світ «її очима» і скеровувати власну поведінку відповідно до цього.

Мультфільм «Емпатія» (перегляд можливий із субтитрами будь-якою зручною для вас мовою)

Чому це важливо? Незалежно від характеру та уподобань, кожен прагне відчувати свою приналежність до чогось більшого, ніж він є сам – до певної групи чи спільноти, яку щось єднає. Відповідно, кожен потребує розуміння та підтримки інших.

Пам’ятаєте фільм режисера Станіслава Ростоцького «Доживемо до понеділка»? Одна з ключових фраз із фільму: «Щастя – це коли тебе розуміють!». Тому в глобальному сенсі можна говорити про те, що, розвиваючи емпатію у своїх учнів, ми допомагаємо їм навчитися швидко знаходити спільну мову з оточуючими. А там, де панує порозуміння і взаємоповага, немає місця цькуванню!

Вправи та ігри для розвитку емпатії

Як стверджують результати досліджень, 98% людей мають вроджені задатки до емпатії. Тому ці здібності можна розвивати. Пропонуємо кілька цікавих творчих вправ та ігор.

Вправа «Що трапилось з героєм?»

Принцип виконання: Перегляньте разом з учнями світлини людей, які переживають певні емоції, та обговоріть, що могло їх викликати, поставивши запитання, наприклад: «Як ви думаєте, що відчуває в цей момент людина, яка зображена на світлині?», «Про що «говорить» обличчя та пози персонажа (його руки, плечі, вираз обличчя тощо)».

Запропонуйте школярам скласти розповідь про події, що викликали зображену ситуацію.

Емпатія = співпереживання

Вправа «Як вчинити»

Заздалегідь підготуйте декілька сюжетних зображень конфліктного змісту. Наприклад:

Усі навколо працюють, а одна дитина сидить без діла.
Діти граються, а одна дитина стоїть осторонь з похмурим обличчям.
Хтось плаче, а поряд однолітки сміються.

Принцип виконання: Розкладіть картки на столі зображенням униз. Запропонуйте учням узяти будь-яку картку навмання, описати подію, яку відтворено на малюнку, та запропонувати свій вихід із конфліктної ситуації.

Така вправа вчить школярів бути більш спостережливими, уважними та піклуватись про інших.

Вправа «Знайди причину»

Принцип виконання: Під час класної години перегляньте з учнями фільм або мультфільм, персонажі якого конфліктують або кривдять одне одного, запропонуйте разом поміркувати та обговорити, чому таке відбувається.

Для школярів молодших класів можна використати історію однієї з казок, наприклад, «Попелюшка». Після перегляду організуйте обговорення, запропонуйте школярам разом висловити свої припущення, чому саме зведені сестри знущаються над Попелюшкою.

Вправа-гра «Уяви себе на місці…»

Для цієї ігрової вправи знадобляться картки з назвами явищ природи і різноманітних предметів. Наприклад: веселка, промінь, бур’ян, стіл, річка тощо.

Картки роздаються у довільному порядку. Головна умова – ніхто в групі не повинен бачити, кому які картки дісталися.

Принцип виконання: Завдання кожного учасника – вигадати невеличку емоційну розповідь від імені предмета (явища), передавши найбільш точно певні особливості, притаманні явищу чи предмету, не називаючи його. Інші учасники повинні відгадати, про що саме йдеться.

Формат розповіді може бути таким: «Я сумний (щасливий), коли …», «Я відчуваю особливе натхнення тоді…».

Переможець гри – той, кому вдасться найбільш точно і водночас завуальовано розповісти про свого персонажа.

Цю вправу краще проводити зі старшокласниками. Вона розвиває творче мислення, дозволяє учням «вживатися» в ролі інших та навчитися аналізувати різні емоційні стани.

The Importance of Empathy (перегляд можливий із субтитрами будь-якою зручною для вас мовою)

Гра «Відгадай емоцію»

Перш ніж проводити цю гру, необхідно підготувати маленькі шматочки аркушів, де попередньо написати назву емоцій, які треба буде відтворити окремим гравцям.

Хід гри: Обирається ведучий, він виходить із кабінету. У цей час учитель пропонує учням обрати будь-який аркушик з емоцією, яку в подальшому доведеться зобразити жестами і мімікою.

Після того, як ведучий повертається до кабінету, всі приймають пози і вираз обличчя у відповідності з обраним кожним членом групи емоційним станом. Ведучий має відгадати, яку саме емоцію виражає кожен з гравців. Той, чию пантоніму не відгадали, стає ведучим.

Навчіть своїх учнів дивитися на світ очима інших! Це допоможе їм швидко знаходити спільну мову з оточуючими, цінувати спілкування та відчувати себе щасливішими!

Статтю взято з сайту “На Урок”

Протидія булінгу

sancho_admin — Thu, 31 Jan 2019 08:46:06 +0000

18 грудня Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу», який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Відтепер законодавством передбачено чіткий алгоритм дій у випадку цькувань, а також встановлено адміністративну відповідальність за випадки булінгу. Пропонуємо Вам ознайомитися з положеннями Закону та покараннями за цькування у інфографіці від АО «ГАЛЛЕКС».

Системний характер булінгу: хто винен?

sancho_admin — Mon, 21 Jan 2019 09:48:01 +0000

Булінг має системний характер та реалізується, зазвичай, у стабільному колективі. Традиційно цькування пов’язують саме зі школою. Усі різні, завжди можна знайти привід образити дитину, в середовищі однолітків така ситуація вірогідніша, бо однокласники краще за інших знають про «больові точки» один одного.

Не булінгу стало більше – змінюється наше ставлення до нього. Раніше булінг вважали нормою, і таким словом його ніхто не називав. Можливо, вчителі та адміністрація шкіл не завжди бачать чи хочуть бачити булінг, бо десь це вважають не питанням школи, десь вчителі самі стикалися з такими проблемами, коли були дітьми, а у більшості випадків не має знань, як діяти у такій ситуації.

Ми змінюємося як нація, еволюціонують наші цінності, й у цій системі булінг перестає бути нормою. Учні та їхні батьки все більше розуміють, що таке булінг і що деякі ситуації насправді не є нормою.

Страждати від булінгу може будь-хто, а особливо – ті діти, які менш впевнені у собі, які не відчувають підтримки родини або взагалі страждають від насильства вдома та думають, що є недостатньо хорошими. Тому надзвичайно важливо підготуватися до інклюзії у школі. І тут провідну роль мають відігравати вчитель, асистент учителя та їхня робота з батьками. Адже інколи джерело булінгу – батьки, які налаштовують дітей проти когось із однокласників. У випадку з дітьми з інвалідністю нерозуміння батьками принципів інклюзії може призвести до булінгу.

Так само й ініціатором булінгу може бути будь-хто, але особливо – діти, які вдома страждають від фізичного чи психологічного насильства, а потім або копіюють таку модель поведінки, або ж прагнуть відігратися на комусь у школі. Також у зоні ризику діти, які не відчувають меж та вважають, що їм усе дозволено.

Взагалі ж булінг починається з дрібниць: йшла дитина та навмисно скинула з парти товариша підручники, а вчитель та однокласники промовчали. Діти розуміють, що така поведінка у цьому середовищі прийнятна, та дозволяють собі рухатися далі: від психологічного до фізичного насильства, коли ми вже бачимо навіть не булінг, а каліцтво дітей у школах.

На сайті UNICEF ви знайдете детальний опис проявів булінгу, за яким можна визначити, чи не стала дитина жертвою цькування або чи не є вона сама ініціатором таких дій. Зверніть увагу, що все частіше дитина стикається з кібербулінгом, який не залишає її у спокої навіть удома та у вихідні. Тому корисно придивитися до такої інформації на сторінках дитини у соціальних мережах:

що вона пише;
які коментарі можна знайти під її постами;
на які групи підписана;
що лайкає та які коментарі залишає під постами однокласників.

Такий фоновий моніторинг може бути корисним, але бажано, щоб сторінка дитини у соцмережі взагалі була закрита від незнайомців. У такій ситуації важливо не втратити довіру дитини, зробити так, щоб у неї не склалося враження, що ви за нею стежите.

Тому важливо, щоб дитина завжди відчувала підтримку рідних та мала з ними довірливі відносини, інакше є ризик того, що батьки дізнаються про проблему лише тоді, коли ситуація стане критичною.

Булінг дуже часто зароджується у родині. Діти приходять до школи, вже маючи модель поведінки з родини, та взаємодіють з іншими дітьми. Тож булінг можуть спричинити різні ситуації: насильство вдома (навіть якщо дитина – свідок), відчуття безкарності, хибні цінності, закладені батьками, постійний стрес. Навіть для дорослих ситуація в країні – АТО та війна – стали непростим психологічним випробуванням, що вже говорити про дітей.

Чи можна зупинити булінг? Так, але для цього треба навчитися поважати та цінувати себе й інших. Зрозуміти, що оточуючі мають повне право не бути схожими на нас. Адже часто хто виступає у ролі нападника? Той, хто не має 100 % впевненості у собі, той, кому найбільше потрібна допомога. З практичної точки зору для покращення ситуації необхідні не лише зміни у законодавстві, але і багато роз’яснювальної роботи для всіх: учителів, дітей, навіть батьків та адміністрації шкіл. Це має бути цілісна система навчання, де кожен розуміє, як діяти, як не допустити кризової ситуації та як впоратися зі своїми емоціями. Дуже часто країни не лише запроваджують анти-булінгове навчання в школі, але й імплементують види навчання, спрямовані на розвиток емоційного інтелекту та софт-скілз.

На жаль, існують випадки, коли вчитель булить дітей або ж навпаки – діти булять учителя. Ми часто говоримо про жертв та агресорів, але забуваємо про спостерігачів. Без них у ініціатора не буде мотивації, адже йому необхідна аудиторія. Тому для припинення такої поведінки необхідно залучати і спостерігачів.

Не варто виключати роль школи – діти проводять там багато часу і бачать припустимі та неприпустимі моделі поведінки. Тому важливо, щоб школа мала позицію «у нас булінг неприпустимий», а не «у нас такого ніколи не було, то діти просто граються.

Зараз Міністерство освіти та науки створює онлайн-курс для вчителів, який дасть відповіді на запитання: як не допустити булінг та що робити, якщо він вже стався. Також йде робота над формуванням стандартів оцінювання шкіл, один з них – «Безпечна школа», у якому також приділяється увага превенції булінгу. Це лише початок шляху, адже для змін ментальності необхідні час та зусилля.

Може здаватися, що булінг – проблема суспільства агресивного, яке знаходиться в умовах виживання. Втім статистика розвинених країн свідчить про те, що і там ця проблема є дуже актуальною. Про це говорять і численні фільми та серіали, де тією чи іншою мірою торкаються цього питання – «Велика маленька брехня», «13 причин чому» тощо.

Ідеального світу не існує, але ми можемо покращити наш. Насамперед ми не можемо бути байдужими, а недопущення булінгу в школі має стати нормою. І до цього ми вже рухаємося. Вчителі, адміністрація шкіл, діти та їхні батьки повинні зрозуміти, що таке булінг, які він має стадії розвитку, як на нього реагувати та як допомогти дітям, що опинилися у складній ситуації. Завдяки цим діям нам поступово вдасться виростити покоління дітей, яких не цькували у школі. Це будуть уже інші люди.

Автор статті Анастасія Дьякова,
національний експерт із захисту дітей від насильства Уповноваженого Президента України з прав дитини

Статтю взято з сайту “На Урок”

Скажи булінгу «Ні!»: 5 мультфільмів, які навчають цінувати кожного

sancho_admin — Sun, 13 Jan 2019 08:21:56 +0000

Добірка змістовних мультфільмів про події з життя тих, хто відрізняється від більшості у спільноті, їхній емоційний стан та способи вирішення конфліктних ситуацій.

Чому одні нетерпимі до інших? Чому той, хто відрізняється від оточуючих, частіше залишається на самоті та стає об’єктом насмішок, а іноді – й проявів колективного цькування? В українському суспільстві зараз багато говорять про толерантність. Водночас найпоширенішими проблемами у колективах є булінг та мобінг. Чи можна запобігти виникненню цих явищ?За даними численних досліджень, на вміння знаходити спільну мову з оточуючими впливає розвинутість емоційного інтелекту і, зокрема, емпатії – здатності розуміти емоційні стани іншої людини, бачити світ «її очима» та скеровувати власну поведінку відповідно до цього.

Розвиток цих навичок дозволить навчити школярів більш терпимо ставитись один до одного та попередити виникнення булінгу. Як саме можна розвинути ці здібності? Допоможуть у цьому спеціальні вправи та перегляд відповідних тематичних мультфільмів з обов’язковим сумісним обговоренням.

Мультфільм «Жив собі чорний кіт»

Мультфільм про те, як живеться чорному коту. Через людські забобони з ним ніхто не спілкується, тому він опинився у повній ізоляції. Всьому причина – чорний колір його шерсті.

Що відчуває кошеня, наскільки йому сумно і самотньо? Про це ніхто навіть не замислюється. Щоб не мати клопіту, всі його намагаються обійти десятою дорогою. Однак варто котові забруднитися у білу фарбу – ставлення до нього вмить змінюється.

Анімацію створено на студії «Укранімафільм» у 2006 році, режисер – Юрій Марченко.

Перегляньте цей мультфільм з учнями та проаналізуйте, чи справедливе було ставлення інших до кошеняти? Чи розумно будувати відносини з оточуючими, ґрунтуючись на їхніх вроджених особливостях чи зовнішності?

Мультфільм «Про пташок»

Історія про зграю горобчиків, які спілкуються між собою, сидячи на дротах. До них прилетіла доброзичлива чуднувата пташка, зовсім не схожа на них, тому горобці не прийняли її до гурту, хоча вона цього хотіла.

Щоб позбутися настирної гості, спільнота горобців спочатку її ігнорує. Потім закльовує, намагаючися зігнати зі спільного дроту, не розуміючи, які саме наслідки це може мати для них самих.

Анімацію створено компанією Pixar у 2000 році. У 2002 році мультфільм було відзначено премією «Оскар» у номінації «Найкращий анімаційний короткометражний фільм».

Цей мультфільм демонструє, що будь-які конфлікти впливають на кожного, незалежно від того, гурт це чи одна особа.

Мультфільм «Вірте у любов, вірте у Різдво»

Це історія про їжачка на ім’я Генріх, який уперше прийшов до нового класу. Він би з радістю подружився з однолітками, однак спілкуватися і гратися йому заважають колючки, через які він і сам страждає.

Минає час, і напередодні Різдва Генріх помічає, що однолітки шепочуться і сміються за його спиною. Коли засмучений їжачок виходить на шкільне подвір’я, його чекає несподіванка – подарунок від однокласників, завдяки якому вони зможуть дружити і гратися!

Анімацію створено у 2018 році австрійською компанією Jung von Matt/DONAU на замовлення Erste Group.

Подивіться цей зворушливий мультфільм з учнями та поясніть, що абсолютно з кожним можна знайти спільну мову, якими різними, на перший погляд, ви б не були.

Мультфільм «Курка, яка несла всяку всячину»

Це історія про курку, яка мріяла про діточок, і одного разу вона знесла 7 яєць, з яких вилупилося 6 курчаток і один… маленький екскаваторчик.

На відміну від чорного кота, не зважаючи на те, що екскаваторчик був не такий, як курчата, батьки його любили і ставились до нього, як і до інших.

Анімацію створено на студії «Укранімафільм» у 2006 році, режисер – Марія Медвідь.

Перегляньте цей мультфільм разом зі школярами. Поясніть учням, що всі люди різні, однак кожному важливо відчувати себе частиною чогось більшого, ніж він є сам – членом родини, частиною певної спільноти тощо. Однак варто пам’ятати, що відчути себе насправді щасливим можна лише серед тих, хто дійсно схожий на тебе – за вподобаннями чи світосприйняттям.

Мультфільм-казка «Гидке каченя»

«Гидке каченя» – всесвітньо відома казка данського письменника Ганса Крістіана Андерсена. Вперше вона була опублікована у 1843 році.

Це історія про маленьке лебеденя, яке з незрозумілих причин потрапило до родини качок. Тільки-но вилупившись із яйця, воно отримало прізвисько Гидке каченя за свою непоказну зовнішність, відмінну від «родичів».

Відеоверсію казки створено командою українського проекту «Світ казок» у 2016 році.

Ця казка допоможе пояснити учням молодшого шкільного віку те, що за непоказною зовнішністю насправді може ховатися яскрава непересічна особистість.

Редакція освітнього проекту «На Урок» також рекомендує до перегляду мультфільм за мотивами цієї казки, створений студією Walt Disney ще у 1938 році.

Кожний прагне, щоб його розуміли і любили таким, який він є! Однак у шкільному, і навіть у колективі дорослих, люди поєднуються за певними об’єднуювальними принципами. Тому, якщо у цій спільноті є хтось, хто відрізняється від інших, він часто опиняється на самоті. Однак чи є це приводом для його цькування?

Навчіть своїх учнів знаходити спільну мову з кожним та бачити в оточуючих найкращі риси характеру, не оцінюючи інших виключно за зовнішністю. Це допоможе із вашого класу зробити справжній колектив та попередити одну із головних проблем у спілкуванні підлітків – булінг.

Статтю взято з сайту “На Урок”

Дитяча недитяча жорстокість Як розпізнати булінг у класі

sancho_admin — Fri, 11 Jan 2019 12:43:19 +0000

На що слід звернути увагу, щоб запобігти появі та поширенню булінгу в учнівському колективі.

За інформацією різних видань, 80 % учнів стають жертвами булінгу.

Це означає, що 8 з 10 учнів зазнають знущань у тій чи іншій формі.

Сьогодні уже всім відомо, що булінг – це агресивна поведінка однієї дитини чи групи дітей стосовно іншої. При цьому агресія може бути як фізичною, так і психологічною. Булінгом може бути й поведінка, пов’язана із бажанням утвердити свою розумову зверхність – так званий інтелектуальний булінг. Про види булінгу і способи йому протистояти можете переглянути, перейшовши за посиланням.

Причиною булінгу може бути бажання помститися, зайняти чільне місце, боротьба за вплив на групу, самоствердження або навіть природні схильності до жорстокості у поведінці.

40 % жертв булінгу нікому про нього не кажуть.

Хто може стати жертвою булінгу? Будь-хто. Будь-яка дитина, яка виділяється в класі. Це можуть бути учні, які мають певні фізичні особливості (носять окуляри, кульгають, мають руде волосся, ластовиння, зайву вагу), бажають виділится в колективі, надмірно замкнуті або недостатньо соціалізовані.

Як розпізнати булінг? Як відрізнити його від звичайних дитячих сварок, які нерідко трапляються у шкільні роки?Принциповою відмінністю булінгу є багаторазовість і навіть систематичність дій, реальне фізичне і психологічне насилля.

Булінг – завжди тристоронній: його учасниками є агресор, жертва і той, хто спостерігає. І небезпека тут чекає не тільки на жертву, яка зазнає серйозних фізичних та психологічних травм. Агресивна поведінка булерів може спричинити деформацію їхньої психіки – вони не виявляють співчуття до своїх жертв, засвоюють модель спілкування з позиції сили, весь час шукають способів самостверджуватися і панувати. А спостерігачі постійно відчувають провину і власне безсилля.

Які тривожні сигнали мають змусити задуматися про булінг у класі?

У класі є учень, якого ніхто не обирає для спілкування.
Учні дають одне одному дуже образливі та злі прізвиська.
Діти збираються групою, а коли до них наближається вчитель чи старший, швидко розходяться. При цьому одна дитина може залишитися і мати розгублений або наляканий вигляд.
Дитина не хоче ходити до школи, а її відсутність зло й уїдливо коментується деяким учнями.
Після уроків або на перерві діти не розходяться і на когось чекають.
Одяг учнів зіпсований чи брудний.
На початку уроку ви бачите бліде або заплакане обличчя, спостерігаєте переляк чи емоційне збудження, не пов’язане з уроком.
Відповідаючи, діти бояться помилитися, щоб не наразитися на коментарі однокласників.

Як запобігти булінгу?

Не ігнорувати будь-які прояви агресивної або провокативної поведінки учнів. Негайно втручатися у конфлікт. Помітивши або запідозривши прояви булінгу, негайно повідомляти адміністрації навчального закладу, залучати психологічну службу до вирішення проблеми.
Ні в якому разі не ставати бік одного з учасників конфлікту. Ретельно аналізувати причини виникнення булінгу. Бути неупередженими у своїх оцінках, діях і висловлюваннях.
Говорити з учасниками конфлікту наодинці. Не вимагати публічних пояснень чи вибачень. Створити всі умови для того, щоб уникнути повторення ситуації.
Розказати дітям, що таке насилля. Можливо, булери самі потерпають від чиєїсь агресії (батьків, старших братів або сестер) і просто копіюють знайому модель поведінки.
Намагатися створити у класі атмосферу довірливого спілкуватися, шукати спільні інтереси, намагатися об’єднати дітей.
Бути прикладом толерантного і виваженого ставлення до оточуючих.
Показати дитині, що вона не сама у біді, вона може розраховувати на вашу підтримку і допомогу.

Більше про проблему булингу, а також про те, як його визначити і усунути, як запобігти подальшим проявам і не допустити у майбутньому, ви можете дізнатися, переглянувши тематичний вебінар освітнього проекту «Як розпізнати булінг у класі та знищити його як явище», де спікерка Анастасія Богуславська ділиться власним досвідом та дає декілька дієвих порад.

За матеріалами сайту “На Урок”

Як розпочати розмову про булінг з дітьми

sancho_admin — Fri, 04 Jan 2019 09:18:00 +0000

Булінг — страшний монстр. Він добре вміє переховуватися і маскуватися. “Нічого такого, ми просто жартуємо!” Але ж це не жарти, якщо хтось плаче і страждає, так?
Як говорити про булінг з дітьми? Влаштуйте дискусію. Поставте учням запитання, запропонуйте уявите себе на місті того, кого ображають. Проведіть рольову гру, хай кожний побуде і кривдником і жертвою і спостерігачем. Розпитайте у дітей, що вони відчували. Іноді подивитися на ситуацію з різних боків — найкорисніший досвід.