Цитата з Гість від 20 Червня, 2022, 4:13 pm

Депутати парламенту дітей
Вільшанської селищної ради

Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути
свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.
Адже основа функціонування та розвитку кожної держави – це Конституція.
Визначено, що найвищою цінністю є людина, її життя, честь. Згідно статті 27
Конституції України, кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не
може бути свавільно позбавлений життя.
Ключовим у визнанні права людини на життя за Конституцією України
є положення, згідно з яким це право є невід'ємним, невідчужуваним та
непорушним. Право на життя належить людині від народження і захищається
державою.
Конституція України проголошує, що конституційні права і свободи,
зокрема право людини на життя, гарантуються і не можуть бути скасовані,
що забороняється внесення будь-яких змін до Конституції України, якщо
вони передбачають скасування прав і свобод людини і громадянина. Не
допускається також звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, в тому
числі невід'ємного права людини на життя, в разі прийняття нових або
внесення змін до чинних законів.
Обов'язок держави гарантувати конституційні права і свободи,
насамперед право людини на життя, а з другого - утримуватись від прийняття
будь-яких актів, які призводили б до скасування конституційних прав і
свобод, а отже - і права людини на життя. Позбавлення людини життя
державою внаслідок застосування смертної кари як виду покарання, навіть у
межах положень, визначених законом, є скасуванням невід'ємного права
людини на життя, що не відповідає Конституції України.
Конституційне забезпечення невід'ємного права на життя кожної
людини, як і всіх інших прав і свобод людини і громадянина в Україні,
базується на засаді: винятки стосовно прав і свобод людини і громадянина
встановлюються самою Конституцією України, а не законами чи іншими
нормативними актами.
Наведене дає підстави для висновку, що невід'ємне право кожної
людини на життя нерозривно поєднано з її правом на людську гідність. Як
основні права людини вони зумовлюють можливість реалізації всіх інших
прав і свобод людини і громадянина і не можуть бути ні обмежені, ні
скасовані.

Конституційний Суд України вважає, що позитивний обов’язок
держави стосовно впровадження належної системи захисту життя, здоров’я
та гідності людини передбачає забезпечення ефективного розслідування
фактів позбавлення життя та неналежного поводження, у тому числі й щодо
осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі під повним контролем
держави.
У Конституції України закріплена ціла низка як традиційних, так і
нових гарантій прав та свобод людини та громадянина, які дозволяють
кожному громадянину обирати вид своєї поведінки, користуватися
економічними й соціально – політичними свободами та соціальними благами
як в особистих, так і в суспільних інтересах. Зокрема, кожна людина має
право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не
порушуються права і свободи інших людей, водночас має обов’язки перед
суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток
особистості (стаття 23 Конституції України).
Конституція закріплює право кожного на повагу до його гідності. Ніхто
не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що
принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її
вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам
(стаття 28 Конституції України).
Громадяни України мають рівні конституційні права і свободи і є
рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками
раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі,
етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за
мовними або іншими ознаками.
Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути
свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини.
Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших
людей від протиправних посягань (стаття 27 Конституції України).
Суттєвою юридичною гарантією прав людини та громадянина є право
на свободу та особисту недоторканність (ст. 29 Конституції України). Ніхто
не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за
вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку,
встановлених законом.
У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити
уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під
вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом
сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно

звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй
не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.
Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє
затримання (стаття 29 Конституції України).
Кожному гарантується недоторканність житла (стаття 30 Конституції
України). Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння
особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим
рішенням суду. У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя
людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у
вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок
проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них
огляду і обшуку.
Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов,
телеграфної та іншої кореспонденції (стаття 31 Конституції України).
Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених
законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час
розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати
інформацію неможливо. Не допускається збирання, зберігання, використання
та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім
випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки,
економічного добробуту та прав людини.
За нормою статті 32 конституції України кожний громадянин має право
знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування,
установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або
іншою захищеною законом таємницею. Кожному гарантується судовий
захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї
сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на
відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням,
зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України,
гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право
вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які
встановлюються законом (стаття 33 Конституції України). Громадянин
України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в
Україну.
Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне
вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34 Конституції України).
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати
інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Здійснення

цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки,
територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання
заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту
репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації,
одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості
правосуддя.
Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право
включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої,
безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і
ритуальні обряди, вести релігійну діяльність (стаття 35 Конституції України).
Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах
охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту
прав і свобод інших людей.
Ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою
або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У
разі якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним
переконанням громадянина, виконання цього обов’язку має бути замінене
альтернативною (невійськовою) службою.
Громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні
партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод
та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших
інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах
національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення
або захисту прав і свобод інших людей (стаття 36 Конституції України).
Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого
Верховної Ради України з прав людини та будь-якими не забороненими
законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і
протиправних посягань.
Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки. Закони та
інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян,
мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом
(ст. 57 Конституції України). Визначаючи права людини, Конституція
України закріплює обов’язок кожного неухильно додержуватися
Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи,
честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної
відповідальності.