Інтернет конференція «Відповідальне споживання заради сталого розвитку»

Громада творчої та щасливої молоді

Цитата

Савченко Андрій,
голова парламенту дітей
Устинівської ОТГ

Права людини починаються з прав дитини – це загальноприйнята норма в
Європейському Союзі, це визнає і Україна. Захист прав дитини є одним із найважливіших
пріоритетів у нашій державі, адже ставлення до дітей, рівень їхньої безпеки та
захищеності у державі, стан їхнього всебічного розвитку є одним із показників
цивілізованості та гуманності суспільства. Повноцінний та дієвий захист прав дитини є
обов’язком держави. Права дитини – це певні спеціальні можливості, які необхідні людині
віком до 18 років для існування і досягнення зрілості.
Серед проєктів Міністерства, спрямованих на захист прав дітей, – розбудова системи
ювенальної пробації в Україні. Це можливість для неповнолітніх, які вступили у конфлікт
із законом, розпочати нове життя та стати повноцінним членом суспільства. Дитина
відбуває покарання не у виховній колонії, а залишається в громаді, але при цьому з нею
індивідуально працюють фахівці ювенальної пробації та психологи.
Крім того, в Україні схвалено Національну стратегію реформування системи юстиції
щодо дітей на період до 2023 року. Цим документом наголошено на необхідності
вирішення основних системних проблем юстиції щодо дітей, подолання прогалин у
системі міжвідомчої взаємодії, забезпечення профілактичної, соціально-виховної роботи
та роботи, спрямованої на ресоціалізацію неповнолітніх, які схильні до протиправної
поведінки та вчинили правопорушення, а також на посилення захисту прав дітей, які
потерпіли від правопорушень, зокрема, насильницького характеру, та дітей, які є свідками
правопорушень.
Тобто, Стратегія уперше в історії України ставить за мету не тільки посилення уваги
до дітей, які вчинили правопорушення, але й до інших категорій дітей у контакті з
законом.
Так, завданнями Стратегії щодо дітей-жертв та дітей-свідків є:
 забезпечити єдиний підхід до допиту дітей незалежно від їх статусу у
кримінальному провадженні (підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий
тощо), зокрема з використанням таких спеціальних методик, як «Зелена кімната»;
 вирішення проблемних питань, що виникають під час судового розгляду у
провадженнях за участю дітей, які є свідками або потерпілими, зокрема в частині
визначення їх правового статусу.
«У найвищих інтересах дітей»: європейські ініціативи у сфері захисту прав неповнолітніх
Одним із основних компонентів державної політики України у сфері захисту прав дітей є
удосконалення нормативно-правової бази, у тому числі імплементація норм
європейського та міжнародного права. Результатом цієї діяльності є те, що на сьогодні
Україна є учасницею цілого ряду міжнародних договорів у сфері забезпечення прав
дитини.
Світові стандарти у галузі дотримання прав дитини, що формувалися протягом багатьох
десятиліть, закріплені у кількох важливих міжнародних документах. Ще у 1924 році
Лігою Націй було розроблено та прийнято Женевську декларацію прав дитини. Це
питання знайшло відображення й у Загальній декларації прав людини, прийнятій ООН у
1948 році. У 1959 році ООН прийняла Декларацію прав дитини. 20 листопада 1989 року
Генеральною Асамблеєю ООН було прийнято Конвенцію про права дитини, яка
правомірно вважається міжнародною дитячою Конституцією. Конвенція була
ратифікована Україною ще 27 лютого 1991 року і набула чинності 27 вересня того ж року.

Разом із цим, важливе значення має ратифікація Україною низки міжнародних договорів у
сфері сімейного права, розроблених в рамках Ради Європи і Гаазької конференції з
міжнародного приватного права, що дозволяють вирішувати практичні питання, які
стосуються здійснення прав дітей, регулюють відносини батьків і дітей, як матеріальні,
так і особисті. Деякі з цих договорів були підписані Україною ще в 2002 – 2003 роках.
Також варто зазначити, що завдяки підтримці ЄС в Україні реалізується та вже було
реалізовано багато проєктів у різноманітних галузях, спрямованих на захист та
забезпечення прав дітей: деякі стосувались реформування системи освіти, деякі –
підтримки інституційної розбудови у цій сфері, а інші були спрямовані на створення
надійних інструментів захисту дітей від насилля.