Цитата з Гість від 21 Червня, 2022, 4:29 pm

Самарцева Яна
Парламент дітей Долинської ТГ
Голова ПД Долинської ТГ

Конституційне право людини на життя – основоположне (фундаментальне),
невід’ємне право кожної фізичної особи, гарантоване Конституцією України (ст.
27), яке належить до громадянських (особистих) прав у системі прав і свобод
людини й громадянина.
Конституційне право людини на життя має такі елементи: невід’ємність права
людини на життя, заборона свавільного позбавлення життя та право захищати
своє життя й життя інших людей від протиправних посягань. Невід’ємність
права на життя слід розглядати як наслідок природності цього права. Ніхто не
наділяє людину правом на життя. Конституція України визнає, що людина має
це право на підставі того факту, що вона є людиною.
Право на життя не належить до абсолютних, тобто немає абсолютної, ні чим
не обмеженої заборони позбавляти людину життя. В окремих випадках людину
може бути позбавлено життя внаслідок неминучої потреби застосувати силу.
Але такі випадки, оскільки вони обмежують конституційне право людини,
повинні бути визначені виключно законами України. На випадки неминучої
потреби застосувати силу вказують міжнародні договори з прав людини
(зокрема, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод) та
законодавство України (наприклад, застосування вогнепальної зброї
працівниками Національної поліції України). Позбавлення життя за умови
вчинення правомірних дій для придушення заворушення
Захист людиною власного життя і здоров’я, життя та здоров’я інших людей
від протиправних посягань може вчинятися внаслідок необхідної оборони або
крайньої необхідності.
Проблемними питаннями, пов’язаними з правом людини на життя, є
самогубство, евтаназія та аборт. Людина має можливість розпоряджатися
своїм життям на власний розсуд, насамперед, користуватися всіма легітимними
засобами й ресурсами для профілактики передчасної смертності тощо.

Сучасний підхід до розуміння права людини на життя передбачає, що саме
держава зобов’язана захищати це право, уживати належних заходів для
виправлення загальних умов у суспільстві, які можуть загрожувати життю або
перешкоджати особам жити гідним життям.