Цитата з sancho_admin від 18 Грудня, 2019, 11:36 am

Формування толерантності, як основної цінності в суспільстві

педагог-організатор Мануйлівського НВК
Ліпін Юрій Миколайович

Стаття присвячена питанню формування толерантності, як основної цінності в суспільстві.
Актуальність теми. Досягнення громадянської злагоди в суспільстві – одна з найважливіших факторів сталого суспільного розвитку соціокультурного прогресу нації і добробуту народу. Однак для досягнення цієї злагоди мають вирішальне значення не лише матеріальні вчинки, а й суто соціально-психологічні чинники. Серед останніх одним із них є толерантність.
Толерантність пов`язана з тим, що сьогодні на перший план висуваються цінності та принципи, необхідні для громадянської злагоди. Терпимість, толерантність не означає що всі повинні думати однаково. Люди часто не погоджуються один з одним. Тому саме толерантність збудує мости єдності, взаєморозуміння, поваги як між народами так і між конкретними людьми.
Аналіз наукових джерел з проблеми дослідження. У сучасній науці є сукупність знань, необхідних для постановки і дослідження даної проблеми. Проблема толерантності надана в філософських, соціальних, психолого-педагогічних, політичних, етнологічних дослідженнях. Важливим аспектом нашого дослідження є осмислення толерантності як: цінності ( Б. С. Гершунський, В.А. Лекторський), морального ідеалу, в якості основних її характеристик (П.П. Ніколсон), соціального явища, що визначає між групові взаємини (В.В. Шалінін та ін.), соціального пізнання і міжгрупові взаємодії (Г.М. Андрєєва та ін.), складного соціально-психологічного феномену ( Б. Г. Ананьев, Г.М. Андрєєва, О.Г. Асмолов, О.О. Бодальов, В.А. Лабунська, Т.П. Скрипкіна), загальні проблеми формування толерантного світогляду (Б.І. Хасан та ін).
Мета: обгрунтування принципів, норм і правил соціальної толерантності, як основа громадської злагоди.
Виклад основного матеріалу. Толерантність у суспільстві, мабуть, найяскравіший показник рівня культури членів такого суспільства. Саме в суспільстві з низьким рівнем культури проблема з толерантністю є більш болючішою. На моє глибоке переконання, толерантність виховується, починаючи змалку, з дитинства. Саме на прикладі своєї сім’ї, своїх батьків дитина формує певні позиції, принципи, які не завжди можливо в майбутньому перевиховати, навіть під загрозою державного примусу, зокрема, шляхом застосування юридичної відповідальності. Толерантність – це форма поваги до людей, які сповідують іншу релігію, мають відмінні політичні чи будь-які інші погляди, переконання.
Сьогодні, коли на долю України випали найважчі часи за роки незалежності, акумулювавши всі сили, відстоюючи свої території, захищаючи своїх громадян і свої переконання, – слова терпимість, прийняття, повага набувають зовсім іншого змісту. Для нас, українців, це не просто теорія, це дії і вчинки.
Проблема толерантності охоплює усі сфери суспільного життя нації: соціальну, релігійно-конфесійну, політичну, особистісну, міжетнічну. Поняття толерантності являє собою протилежність ворожості, антипатії, ненависті…
На жаль, для більшості громадян України панування толерантності у всіх сферах суспільного життя поки що не уявляється чимось актуальним і необхідним. Навіть саме поняття толерантності, толерантної правосвідомості не набуло досі широкого масового застосування і розуміння кожним членом суспільства.
Задля формування толерантності як однієї з громадянських цінностей мають залучитися всі соціальні інститути. Як держава, так і громадянське суспільство зацікавлені в розвитку якостей громадян, спрямованих на досягнення демократії, суспільну солідарність, стабільність, взаєморозуміння. В суспільстві назріває необхідність на вищому держаному рівні прийняття Концепції формування толерантності, яка буде відігравати значу правовиховуючу роль.
Тож мета - створення єдиної загальнодержавної громадської організації, діяльність якої буде цілком присвячена просвіті населення щодо переваг толерантного мислення та толерантного відношення, яка стане безпосередньо серед громадян впроваджувати принципи та положення урядових доктрин і розпоряджень щодо формування настанов толерантності серед населення.
Висновки. Отже, на мою думку, така цінність як толерантність цілком заслуговує на окремий навчальний предмет в навчальних закладах. Програма може передбачати вивчення концепцій толерантності, що виходять із гуманістичних течій, у яких підкреслюється активне відношення до іншого, свідоме визнання прав і свобод іншого, готовність до прийняття інших поглядів. Основна мета даного предмету – формування системи знань про толерантність як базову загальнолюдську цінність, що виражається у повазі, правильному розумінні багатого різноманіття культур, у прагненні досягти взаємної згоди та загального миру.

Література:
1.Бардиер Г.Л. Социальная психология толерантности. – СПб.: Питер, 2005
2. Декларація принципів толерантності, затверджена резолюцією 5.61 Генеральної конференції ЮНЕСКО від 16 листопада 1995 року // Бібліотека і закон. – 2003. – №15
3.Шаюк О. Я. Особливості психологічної структури професійної толерантності майбутніх економістів // Психологія і суспільство. – 2011. № 3
4. Імперативи формування громадянського суспільства в умовах модернізації державного управління в Україні: головні виміри та виклики.
5. А.О. Молчанова «Толерантність як ціннісна основа професійної діяльності педагога». Київ – 2013