Інтернет-конференція

Розбивати кордони чи плекати межі?

Давиденко Андрій Олегович

Учень 10 класу

 Добронадіївської ЗШ І-ІІІ ступенів

Член Євроклубу «Меридіан»

Розбивати кордони чи плекати межі?

Вступ

Кордони, стіни, межі – це поняття, які асоціюються з обмеженням. Але погодьтеся, що без  цих обмежень не буде, власне, і свободи. А свобода – це невід’ємне право людини. Де закінчується наша свобода? Мабуть там , де  у своїй свободі дій ми надаємо шкоди праву на свободу іншої людини. Тож , щоб не стати жертвою чи навпаки агресором мають бути межі. І це нормально. Щоб  кожна людина , незалежно від національності, кольору шкіри, релігійної приналежності, статі чи віку могли гідно жити, мати рівні права, бути вільними і захищеними.  Має бути розуміння, що ми всі різні та водночас – усі рівні. Ми маємо розуміти один одного та толерантно ставитися один до одного .

Проблема толерантності актуальна як ніколи. Сучасна глобалізація, ставить перед людством нові виклики. Вміння розуміти один одного , вміння домовлятися, поважати неоднаковість – це те, що допоможе нам вижити. Цьому треба вчитися.

  1. У житті ми спостерігаємо різні моделі поведінки, які часто призводять до конфліктів, як на міжособистісному, так і на суспільному, міждержавному рівні.

То що таке толерантність та  де її межі?

  1. Знайти відповіді на ці питання ми маємо  можливість разом із педагогами під час заходів, приурочених цій  важливій темі. Це тренінгові заняття, на яких нам не подають готові істини,  а створюють ситуації, коли треба приймати рішення, вирішити проблему, знайти аргументи на підтвердження власної думки. І так буває, що початок -  то притча (як от про помираючого старого та його секрет, що криється у терпимості ), то розповідь про вагу однієї сніжинки, то відеоролик на 3 хвилини, але який зачіпає за живе -  змушує говорити, іноді сперечатися, часом вживатися в якісь ролі, переживати і діяти.
  2. Створити щось своїми руками під час заняття – це те, осторонь від чого не стоїть жоден учень. Адже діяльність вона ніби затягує. Групки маленькі (3-4-5 учнів), час обмежений, від дій кожного залежить результат групи, ти не можеш стояти осторонь. Завдання не складні, не потребують формул чи чітких визначень, як на уроці, немає оцінок, до кожної думки дослухаються. Є можливість виразити свою думку, малювати ,  вирізати, клеїти, щось вигадувати. Словом гра. А грати люблять всі.
  3. Презентація роботи групи – це кульмінація заняття. Адже, «розігріті» в групі, ми  простіше виступаємо на загал. Немає страху, що ти говориш щось «не те» , бо це думка маленького колективу,  і за тобою стоять товариші, які будуть тебе підтримувати, допоможуть і з аргументами , і з відповідями.
  4. Ми вчимося слухати і чути, бути терпимими до думок , які відрізняються від особистих. Ми прописуємо правила, вони наші і ми їх дотримуємося. Це теж гра (а грати ми любимо!). Але це і досвід, який ми беремо з собою, переступаючи поріг тренінгового кабінету. Ми це пережили, зробили  висновки і сформували певне особистісне ставлення. Це набагато цінніше і вагоміше, ніж сприймати на віру якесь твердження хай навіть авторитетної людини.
  5. А тому поняття «толерантність» - це не порожній звук, ми засвоїли його на емоційному рівні: десь співчували, десь сміялися, чимось були вражені. Ми працювали разом, і виявилося, що товариш по парті з дивакуватою зачіскою пропонує круті ідеї  і захоплюється музикою, а тихенька дівчинка в окулярах із задньої парти миттєво створює художні образи на папері, а я навчився брати відповідальність на себе, бо краще від інших (на думку товаришів по групі) висловлюю загальну думку.
  6. Ми розуміємо, що ми різні, але без кожного із нас не було б того результату , який ми маємо. І коли у класі хтось наступного разу буде насміхатися  з окулярів чи дивної зачіски, я не буду байдуже стояти осторонь, бо не ці зовнішні ознаки визначають людину. Це я тепер точно знаю.
  7. Від малого – до великого. Від розуміння і терпимості у межах малої групи, до масштабів набагато більших. Толерантність – найперше це терпимість до речей, з якими ми не погоджуємося, думок, яких не поділяємо або не розуміємо.  У загальному розумінні слова — це «допустиме відхилення», а отже є певна межа, коли ми можемо «миритися» з тим, що нам чуже, незрозуміле.
  8. Важко бути толерантним, коли стикаєшся з нетерпимістю інших людей . Готовність шукати компроміс, бажання зрозуміти, повага до людей, з якими не згоден, вміння поставити себе на місце іншого – все це часто оточуючі сприймають як прояв слабкості, відсутності власної чіткої позиції.
  9. Є речі, які ми маємо прийняти (хочемо того чи ні), бо так влаштовано світ, так розпорядилася природа, вищі сили, історія :  це раси, нації, звичаї, релігії… Але вся історія людства - це історія протистояння: релігійні війни, поневолення націй, расова сегрегація… Сучасний цивілізований світ  засуджує ці прояви, на законодавчому рівні регулює ці питання, захищає тих, кого століттями принижували, позбавляли природних прав, знищували.
  10. Як атавізми ці прояви ще й досі, на жаль,  притаманні окремим людям. Ці прояви дають себе знати, призводячи до серйозних конфліктів. Такі люди вважають, що їх погляди є єдиновірними, а все, що виходить за рамки їх уявлень та розуміння  - не має права на існування. Це спрощене, примітивне уявлення про багатогранний світ. Треба мати достатньо сили, розуму, щоб пізнати цей світ, його полікультурність і розмаїтість.
  11. Є речі, пов’язані з поглядами людей, їх смаками ,  вподобаннями. Тут ми можемо ставитися терпимо, але до якої міри? Якщо вони можуть шкодити життю та здоров’ю людей, обмежувати свободу інших, загрожувати культурним надбанням, то це вже не може лежати в площині толерантного ставлення.

Але коли самовираження людини не посягає на свободу, честь, гідність  інших людей, то наше нерозуміння не є приводом перешкоджати , ображати, принижувати. Це , по-суті,  є порушенням прав, гарантованих в Основному Законі держави, Декларації прав людини, Декларації принципів толерантності.

  1. Повага до свободи іншої людини, її поглядів, думок, поведінки закріплена Резолюцією 5.61 Генеральної конференції ЮНЕСКО від 16 листопада 1995 року  затверджено Декларацію принципів толерантності. Цією декларацією дається визначення поняття «толерантність», зокрема: Терпимість — це гармонія в різноманітті. Це не тільки моральний обов'язок, а й політична та правова потреба. Терпимість — це чеснота, яка робить можливим досягнення миру і сприяє заміні культури війни культурою світу.

Висновок

Толерантність  - це не відступ від власних принципів,  це повага до права мати власні принципи іншим людям.  Тож, мова не йде про поступки та слабкість, а навпаки: це прояв гідності, взаємоповаги та сили. Мова йде про можливість бути вільними, поважаючи право мати  таку ж свободу іншим. А межі мають служити взаєморозумінню і повазі, а не для поділу на «правильних» і «неправильних».

Використані джерела:

  1. Загальна декларація прав людини. https://www.coe.int/uk/web/compass/the-universal-declaration-of-human-rights-full-version-
  2. Декларація принципів толерантності ЮНЕСКО; Декларація, Міжнародний документ від 16.11.1995  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_503

Семенова Валерія вихованка Вільшанського ЦДЮТ

Усе в житті змінюється - і світи і народи і буття. єдине що не міняється вічні загальнолюдські цінності та чесноти: людяність, справедливість, добро, чесність, любов. Толерантність дуже важлива для України не лише із загальнолюдської, а й з економічної точки зору, для покращення якісного рівня розвитку держави.

Єфімова Лідія Олексіївна. Керівник євроклубу "Меридіан" Добронадіївської ЗШ І-ІІІ ступенів Олександрійської районної ради

 

Цілком згодна. Питання толерантності актуальне. Важливо разом вчитися, знаходити порозуміння. Але важливо не втрачати себе, власну гідність, розуміння свободи. Бачити ті грані, де є розуміння і прийняття, а де власна позиція, переконання (якщо вони не суперечать загальнолюдським цінностям)

Єфімов Олександр Вікторович. Добронадіївська ЗШ І-ІІІ ступенів. Директор школи

Цікавий досвід маємо у питанні виховання толерантності. Долучилися до проведення DOKU тижня. Перегляд наданих відеоматеріалів та обговорення - це важливий досвід для підлітків. Тема булінгу в учнівському середовищі болюча. Інакші, не такі, дивні- це стосується зовнішності, етнічної приналежності, релігійних чи інших поглядів. Ми маємо вчитися приймати людей такими, які вони є.  Це має бути системна, наполеглива, неформальна робота. Тоді буде результат. Євроклуб обрав вірний шлях. І це добре.

 

Руденко Ольга Олександрівна практичний психолог НВК "Кіровоградський колегіум", м.Кропивницький

"Толерантність  - це не відступ від власних принципів,  це повага до права мати власні принципи іншим людям" - дуже відгукується визначення автора статті поняття "толерантності". Стаття дійсно надихає! Ні кордонам! Будуємо містки взаєморозуміння!


До уваги незареєстрованих користувачів форуму – учасників інтернет-конференції! Просимо зазначати у ваших повідомленнях/коментарях свої призвище, ім’я та/або заклад освіти, який Ви представляєте.