Цитата з sancho_admin від 17 Грудня, 2019, 11:18 am

Рябоконь Ольга Юріївна

Новоселицька загальноосвітня школа 1-3 ступенів Благовіщенського району Кіровоградської обл. гурток "Лідер"

Толерантність як чеснота справедливості

Останнім часом ми часто чуємо по радіо, телебаченню слово толерантність, але не всі знають, що воно означає. Це слово стало відомим усьому світові завдяки організації ЮНЕСКО, яка у 1995 році ухвалила «Декларацію принципів толерантності». Що ж означає слово «толерантність»? В англійській мові – «це готовність і здатність без протесту сприймати особистість чи річ», у французькій – «повага до свободи іншого, його
способу мислення, поведінки, політичних та релігійних поглядів», у китайській бути
толерантним – означає «дозволяти, допускати, виявляти великодушність у ставленні до
інших» , в арабській – «прощення, поблажливість, м’якість, милосердя, співчуття,
терпіння, прихильність до інших», а у перській – «терпіння, терпимість, витривалість,
готовність до примирення». Найчастіше під словом «толерантність», що означає терпимість, в українській мові ми розуміємо «здатність, уміння терпіти, миритися з чужою
думкою, бути поблажливим до вчинків інших людей». День, який відзначають 16 листопада кожного року, присвячено дню терпимості. Толерантність у всі часи вважалася людською чеснотою. Вона мала на увазі терпимість до відмінностей серед людей, уміння жити, не заважаючи іншим, здатність мати права і свободи, не порушуючи права і свободи інших. Толерантність також є основою демократії і прав людини; нетерпимість у поліетнічному, полікультурному суспільстві призводить до порушення прав людини, насильства і збройних конфліктів. Нетерпимість була присутня в історії людства завжди. Вона була і є причиною більшості війн, релігійних переслідувань і ідеологічних протистоянь. Держава зобов’язана забезпечити рівний доступ до охорони здоров'я, освіти, соціального забезпечення праці, реалізації права на житло для всіх без будь-якої дискримінації; регулювати проблеми міграції, які призводять до різних форм етнічної дискримінації представників меншин і мігрантів. Засоби масової інформації повинні висвітлювати події так, щоб репортажі відображали точку зору і думку груп, які є або можуть стати об'єктом національної дискримінації та расизму.

Толерантність - корисна якість для кожної людини, що знадобитися скрізь: і в лікарні, і в
громадському транспорті, і на практичних заняттях. В Україні мешкають представники
багатьох народів і націй: толерантність у відносинах між народами необхідна, тому що
терпіння, розуміння, довіра є важливими умовами спілкування. З людиною, яка приємна у
спілкуванні, ввічлива, терпима до іншої точки зору, інші люди прагнуть до спілкування,
адже завжди приємно поговорити саме з тією людиною, яка незалежно від того, якої ви
статі, віку, кольору шкіри знайде з вами спільну мову і буде поважати ваші інтереси.

Я навчаюся у 9 класі, щодня зустрічаюся в одному приміщенні з однокласниками. За цей час ми знайшли собі друзів, викликаємо одне до одного різноманітні почуття. Але чи навчилися ми співчувати, чи завжди розуміємо, які почуття викликаємо одне до одного своїми вчинками, чи вміємо спілкуватися, враховуючи бажання інших? Інколи ми не замислюємося про те, які слова говоримо одне одному, як звертаємося одне до одного, як називаємо, забуваємо, що можемо одним словом зіпсувати комусь настрій, образити, викликати гнів, а інколи спровокувати бійку. Чомусь образливі слова промовляються легше, ніж слова ввічливості, підтримки. Чуйність є також частинкою толерантності. Адже саме ця здатність допомагає відчути настрій, помітити сум або радість в очах іншої людини, зрозуміти, що її хвилює, чого вона потребує. Чуйність передбачає звернення до внутрішнього світу тих, з ким ми спілкуємося, і прагнення зрозуміти, відчути їхню потребу в цю мить. Чуйність – це відчуття міри, якої потрібно дотримуватись у стосунках, аби не образити людину, не принизити її гідність своїми словами чи діями. Утративши чуйність, ми починаємо орієнтуватись у своїх діях не на потреби іншого, а на власні потреби й уявлення і перетворюємося на егоїстів. Як слушно вважає Р.Форст основні концепції толерантності умовно можна поділити на дві групи – на толерантність співіснування та толерантність поваги. Першій властива відсутність взаємності, адже одна сторона мусить терпіти іншу, пануючу, через притаманну останній силу та владу. Але толерантність, як буде означено нижче, мусить вести до визнання, адже лише терпіти – це, скоріше, ображати. В концепції співіснування йдеться про взаємини однаково сильних, конкуруючих між собою індивідів чи груп. Таким чином, концепція толерантності як поваги принципово відрізняється від толерантності співіснування і є, на противагу останній, «морально вкоріненою формою взаємної поваги окремих індивідів чи груп», згідно з якою учасники процесу толерантності визнають один одного в якості автономних особистостей, незважаючи на відмінність їх етичних переконань та культурних контекстів. Проблема громадянських чеснот (до яких належить і справедливість, і толерантність як чеснота справедливості) не випадково розглядається в розділі «Від підданого до громадянина», адже спирається на тлумачення чесноти як другої природи людини, властивої лише їй добровільної відмови від здійснення власних бажань та здатності до справедливих, добрих вчинків. Але запитання
про те, за яких умов вимога однакового, толерантного поводження з людьми чи надання їм за рівних умов рівних благ стає вимогою справедливості, залишається. В пошуках відповіді на нього мова йде не лише про значущість таких внутрішніх санкцій проти несправедливості, як обурення, провина та моральний сором, але про обов’язок зважати на інших людей, бути спроможним до неупередженого та справедливого захисту їх
потреб та інтересів. В цьому річищі й розвивається теорія «універсальної та
рівної поваги до всіх» Е.Тугендгата: тільки на засадах існування в усіх
громадян спільних моральних уявлень, чуття справедливості, можлива
розбудова справедливого суспільства на інституційному рівні. В протилежному
ж випадку навіть зовнішній острах перед покаранням, так звані зовнішні
санкції не стануть на заваді несправедливих дій. Моральне ж, людяне
ставлення до чужих вимагає особливих, виплеканих чеснот, передусім – чуття
толерантності та поваги до людської гідності. Основні принципи «справедливості
визнання» можна сформулювати наступним чином: не лише наша самосвідомість, але й наше чуття справедливості залежить від нашого визнання, а ідея справедливості – не просто деонтологічний принцип, а атрибутивна умова нормального,
заснованого на довірі неспотвореного суспільного буття. Несправедливість –
це те, що породжує не лише емоційний дискомфорт, але й призводить до
численних, як міжособових, так і міжцивілізаційних конфліктів, в яких часто
зливаються о одне бурхливе річище факти розмаїтого невизнання та
несправедливості. Осмислення взаємин справедливості та толерантності є наріжним
каменем для творчості багатьох сучасних філософів, зокрема в їх роздумах про
співвідношення універсальних та особливих вимірів людського буття.