Цитата з Гість від 16 Квітня, 2024, 11:09 am

Олександра Демещенко, Цвєтана Черниш

Команда #Dolynska Forever

Тематичний напрямок «Модель раціонального споживання»

 

       Рівно 31 рік тому на конференції ООН з охорони навколишнього середовища 22 березня оголосили Днем водних ресурсів. З тих пір щорічно в усьому світі відзначають – День води.

      Вода – одна з найважливіших компонентів біосфери, основа життя на Землі та є одним з найголовніших видів природних ресурсів.

 

Завдання Держводагентства України щодо забезпечення водою населення та господарства України та засоби їх реалізації

       Основне завдання, яке стоїть перед Держводагентством України – це забезпечення потреб населення і галузей економіки України у водних ресурсах, здійснення їх міжбасейнового перерозподілу та раціонального використання. Питання водозабезпечення населення і галузей економіки водними ресурсами є стратегічно важливим для нашої держави, оскільки за запасами цього життєво важливого ресурсу Україна належить до найменш забезпечених країн Європи. При загальновизнаній межі малозабезпеченості водними ресурсами на одну людину (1,7 тис.м3/рік), рівень забезпеченості в Україні складає близько 1 тис.м3. При цьому питоме забезпечення населення місцевими ресурсами річкового стоку з розрахунку на одного жителя коливається в межах від 0,1 тис.м3/рік в центральних та південних областях країни, до 6,5тис.м3/рік – у північних та західних, а щорічна потреба населення та галузей економіки у водних ресурсах складає близько 15-16 млрд.м3. Таким чином,крім низької водозабезпеченості, в Україні має місце нерівномірний розподіл водних ресурсів як по території, так і по періодах року (при задовільній забезпеченості водою західного регіону, Північний Крим і Донбас є практично безводними, а понад 1300 сільських населених пунктів у 16 регіонах країни забезпечуються привізною водою).

         У зв’язку з цим використання водних ресурсів вимагає складних інженерних рішень щодо перерозподілу стоку річок по території країни і насамперед у ті регіони де відчувається гострий дефіцит води.

        З метою забезпечення населення та галузей економіки необхідною кількістю води в Україні збудовано 1103 водосховища загальним об’ємом понад 55 млрд. м3 та близько 48 тис. ставків, 7 великих каналів довжиною 1021 кілометр з подачею по них 1000 м3 води за секунду, водоводи великого діаметра, якими вода надходить у маловодні регіони України.

         Більша частина зарегульованого стоку в Україні припадає на дніп- ровський каскад водосховищ – загальним об’ємом 43,8 км3 і корисним об’ємом 18,5 км3. Всі шість водосховищ дніпровського каскаду мають комплексне призначення. До складу водогосподарського комплексу дніпровського каскаду входять: гідроенергетика і енергетика, зрошення і обводнення, водопостачання міст, промислових підприємств і сільських населених пунктів, водний транспорт, рибне господарство і рекреація.

       До найбільш великих водосховищ (без урахування дніпровського каскаду) відносяться Дністровське водосховище на р. Дністер об’ємом 3,0 млрд.м3, Краснооскольське на р. Оскол об’ємом 477 млн. м3, Печенізьке на р. Сіверський Донець – 384 млн. м3, Карачунівське на р. Інгулець – 308,5 млн. м3.

       З метою забезпечення водою маловодних регіонів України збудовані канали та великі водоводи для перерозподілу стоку основних водних артерій.

      Найбільший обсяг перерозподілу стоку здійснюється за рахунок води з Дніпра і може становити 17 млрд. м3 на рік, або 49 % річкового стоку розрахункового маловодного року. Це стало можливим лише після будівництва дніпровського каскаду, особливо Каховського та Кременчуцького водосховищ. В останні роки обсяги забору води з Дніпра зменшилися до 3,5 млрд. м3.

За кількістю водосховищ та ставків виділяється басейн Дніпра, друге місце посідає басейн Південного Бугу, замикає трійку басейн Дністра. Найбільша кількість водосховищ і ставків побудована на малих річках, за рахунок чого їх стік зарегульований на 30-70%, а на деяких річках степової зони об’єм створених водойм перевищує їх водні ресурси.

          Використовуються водосховища і ставки переважно комплексно, але залежно від водності і господарської спеціалізації природних регіонів формується їх головне призначення. На півдні і в центральних маловодних районах штучні водойми використовують головним чином для водопостачання, зрошення і риборозведення; в північній частині, в зоні надмірного зволоження, вони є водоприймачами осушувальних систем, джерелами водопостачання і зволоження, рибного господарства і рекреації; в Прикарпатті їх головне призначення – водопостачання, гідроенергетика, риборозведення, протипаводковий захист. Слід зазначити, що за даними обстежень, значна частина ставків, особливо створених на малих річках, мають незадовільний технічний стан, їх замуленість становить 10-25, а в південних степових районах – до 50-60%.

          Для розроблення наукових засад екологічно збалансованого розвитку водогосподарського комплексу важливим є проведення фундаментальних наукових досліджень та перегляд схем управління водними ресурсами. Це актуально також у зв’язку з глобальними змінами клімату. Як приклад, можна спостерігати зростання середньобагаторічної температури повітря як в зоні осушення, так і в зоні зрошення. Позитивний тренд температури повітря становить 2,0°С за останні 30-35 років і це вимагає як від науковців, так і від виробництва конкретних і негайних дій.

       Враховуючи світовий досвід управління водними ресурсами та концептуальні засади адміністративної та адміністративно-територіальної реформи в Україні, впровадження нових підходів у практику управління здійснюється поступово, шляхом створення басейнових управлінь, які забезпечують реалізацію інтересів усіх водокористувачів у межах річкового басейну.

       На сьогодні у системі Держводагентства України функціонує 10 басейнових управлінь водних ресурсів, зона діяльності яких покриває всю територію країни – Дніпровське, Дністровсько-Прутське, Західно-Бузьке, Сіверсько-Донецьке, Дунайське, Деснянське, Кримське БУВР, а також басейнові управління річок Південний Буг, Тиса, Рось.

       Саме тому забезпечення наших громадян, галузей економіки доброякісною водою є одним з пріоритетних завдань соціально-економічної політики для України.

      Міжнародні експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) встановили, що понад 60% захворювань у світі зумовлено вживанням недоброякісної води. Отже, сьогодні вода розцінюється не тільки як природний ресурс, вона має яскраво виражену соціальну значимість. У підтвердження цьому Міністерською декларацією Всесвітнього Водного Форуму в Гаазі в 2000 році, Міжнародною конференцією по прісній воді ( Бонн, грудень 2001 р.) якість води визнана основним показником збалансованого розвитку суспільства, його безпеки й існування в цілому.

       Раціональне використання природних ресурсів (у моєму випадку - водних), гармонізація взаємин людини і природи, охорона навколишнього середовища – ці питання відносяться до найбільш актуальних проблем сьогодення, бо торкаються кожного жителя планети, оскільки від їхнього вирішення залежить майбутнє всього людства.