Цитата з sancho_admin від 12 Травня, 2020, 2:49 am

Іра Маркович

Євроклуб «Діамант»

Глобальні цілі сталого розвитку. Екологія. Естонія

Естонія має репутацію однієї з екологічно найчистіших країн Європи. Охайність у містах і в глибинці, порядок уздовж автошляхів та залізниць, у лісах і на пляжах. В країні ведеться велика просвітницька робота серед дітей та дорослих, є також матеріальні стимули, а ще — міжнародні зобов’язання. Європейський Союз поставив завдання державам-членам співдружності до 2025 року переробляти 55% побутового сміття, а до 2035-го довести цю цифру до 65%. Й Естонія тут — серед лідерів.  

    То як же естонці звільнили свою країну від сміття?

    В Естонії запроваджена депозитна система для упаковки напоїв, коли за кожну здану скляну або пластикову пляшку чи навіть бляшану банку можна отримати десять центів, які були закладені у вартість товару. По всій країні встановлено понад 700 автоматів з приймання пляшок та банок. Магазин площею понад 200 кв. м зобов’язаний приймати пляшки. А в менших магазинах повинна бути інформація, де найближчий автомат. Система започаткована в травні 2005 року. Тоді асоціації виробників безалкогольних напоїв, пивоварів, імпортерів безалкогольних напоїв та пива і роздрібних продавців створили організацію відповідальності виробника, яка працює на некомерційній основі. Ця система акредитована Міністерством охорони довкілля Естонії. Ключем до успіху є участь зацікавлених сторін — виробників і продавців, правильне початкове налаштування (закон, центри обробки вантажів, логістика), постійний контроль й інформування громадськості.На заводах пресують, подрібнюють на гранули ПЕТ-пляшки, пакують перемелене у великі об’єми, щоб із цієї сировини виготовити новеньку тару для напоїв.Є лінії,на яких індустріальні автомати сортують скляні пляшки за формою і кольором. Є пляшки, які підуть на повторне використання, і є такі, що перемелють на сировину для виробництва скла. Алюмінієві банки також спресовують для подальшої переплавки.

У Талліні існує центр утилізації відходів, розташований за кілька десятків кілометрів на схід від столиці. Колись це було звичайне звалище. Зараз там педантичний порядок. Сьогодні центр є акціонерним товариством, яке на 100% належить місту Таллінн. Діяльність компанії включає виробництво RDF-палива (альтернативне паливо, отримане з відходів), виготовлення компосту з біовідходів, добування кольорових металів з попелу, що надходить зі сміттєспалювального заводу, та захоронення відходів, які не піддаються переробці.Сміття, яке сюди потрапляє, зважується і розподіляється за видами. З гори-полігону сміття збирають газ-метан, виробляють з нього електроенергію і продають в мережу. Зі сміття роблять також  паливо.Із кухонних та зелених відходів виробляють компост. Процес компостування проводиться за німецькою технологією і триває 6—9 місяців. Компост сертифікований, і відповідає всім європейським нормам. У ньому нема сполук цинку, важких металів чи інших шкідливих домішок. Його можна безпечно використовувати у сільському господарстві як добриво. 

У Таллінні є єдиний в Естонії сміттєспалювальний завод, який належить державі. Там спалюють 250 тисяч тонн сміття за рік. Залишається попіл, біля 20%, а це 50 тисяч тонн за рік. Далі його обробляють. Там є унікальна лінія, на якій з цього попелу відбирають всі кольорові метали. Потім попіл використовується повторно для зігрівання звалища (полігону). В Естонії наразі не дозволено використовувати такий попіл для виробництва будматеріалів, але за цим майбутнє. Більшість Європи пішла цим шляхом, і естонці також планують невдовзі до цього долучитися.

Окремо естонці здають великогабаритне сміття (старі дивани, тумбочки…). Також окремим видом є будівельне сміття, яке вивозиться на сортувальні станції, яких у столиці чотири. Для приватних клієнтів послуга безкоштовна, для фірм — платна. У Естонії, як і у всьому світі, залишається проблема із шинами, з гумою — наразі нема дешевих технологій їхньої переробки.

В Естонії багато маленьких самоуправлінь. Раніше приватні фірми вигравали тендери, але працювали непрозоро. У різних районах були різні вимоги, різна статистика, незрозумілі коди щодо відходів. Тепер держава встановила для всіх єдині зрозумілі правила. Місто Таллінн у 2013 році розробило правила поводження з відходами, де, серед іншого, чітко вказано, що біля кожного будинку, в якому є більше п’яти квартир, повинен стояти контейнер для паперу і картону, а біля кожного будинку на 10 і більше квартир додатково має бути контейнер під біовідходи. Встановлена і частота вивезення сміття для фірм та населення. Окремою вимогою є сортування біовідходів для харчових підприємств, а також ресторанів та кафе, де більше 25 посадкових місць. Раніше такі правила не були дієвими, бо приватні фірми не могли впливати на клієнтів, наприклад, на ресторан, стосунки будувалися за принципом: «ти мені — я тобі».

А коли відходами починає займатися місцеве самоуправління, воно не укладе угоду на вивезення змішаного сміття, поки не будуть встановлені біоконтейнер та контейнер для паперу. В цьому сенсі важелі впливу в муніципалітету більші: є муніципальна поліція, яка стежить за виконанням цих вимог, вони стараються. На жаль, ще зустрічаються так звані «сміттєві зайці», які вивозять сміття до лісу. Муніципальна поліція відкриває мішки, переглядає чеки, листи, знаходить і штрафує порушників. Перший штраф — 32—60 євро, повторний — 200—300 євро. Для фірм несанкціоноване вивезення сміття, без ліцензії, без права на його перевезення, — до 32 тисяч євро. Водночас вартість оренди біоконтейнера для ресторану — 1,60 євро, а вивезення відходів — 2,50 євро за місяць. Платити за тарифом і жити за законом дешевше й вигідніше, ніж намагатися обійти закон. Сім’я, котра мешкає у трикімнатній квартирі, платить за вивезення сміття 5—6 євро за місяць. Іноді естонці кажуть: «У мене нема сміття, я все з’їдаю і все сортую». Але існує лист від канцлера права, який сказав, що допоки людина живе, у неї завжди є сміття. Тому ніхто не може отримати звільнення від здавання сміття. Якщо є дім, а сміття нема — такого не буває. Той, хто постійно в лікарні чи за кордоном, має отримати звільнення від місцевого самоуправління. Наприклад, якщо взимку ви не живете на дачі, то матимете на півроку звільнення. Тому парки і ліси тепер значно чистіші, ніж 10 років тому, прогрес очевидний. 

Окрім штрафів, є різні форми просвітницької роботи. Як-от популярна соціальна програма «Сміттєвий вовк». Це такий веселий персонаж у костюмі вовчика, він ходить по дитсадках та школах і навчає дошкільнят та учнів, як правильно сортувати сміття. «Сміттєвий вовк» — улюбленець дітей. Після вовчих відвідин дитина вдома запитує: «Мамо, чому контейнери в нас є, а вдома ми не сортуємо сміття?». За шість років видно, що крок за кроком такий метод спрацьовує. А ще на подвір’ях є пильні бабусі, які ревно стежать, аби сусіди все правильно викидали.

Естонія як член Євросоюзу приділяє особливу увагу темі захисту навколишнього середовища, розвиваючи зелену енергетику. Основна мета Естонії в цій області - знизити викиди в атмосферу парникових газів. Якщо зараз її викиди становлять 21 млн тонн вуглекислого газу на рік, то до 2030 року планується скоротити цей показник до 12 млн тонн. Для цього в Естонії до 2030 року частка відновлюваної енергетики в загальному обсязі споживання повинна збільшитися до 37%. 

Всесвітня організація охорони здоров'я помістила Естонію в число країн з найчистішим повітрям в світі. Більше половини площі країни покрито лісом, що робить Естонію однією з найзеленіших держав. Природні заповідники займають одну п'яту всієї території. Останніми роками тут було започатковано широку програму зі збереження цінних природних ландшафтів. Сьогодні під суворим природоохоронним захистом перебуває 12% території Естонії. Такої квоти немає в жодній іншій західноєвропейській країні.

Природоохоронні території в Естонії — це національні парки, природні заповідники, ландшафтні заповідники й природні парки та інші охоронювані природні об'єкти. 

Станом на 31 грудня 2016 року в Естонії існувало в цілому 3864 природоохоронні об'єкти, до яких належать: 

5 національних парків;

158 природних заповідників;

152 ландшафтні заповідники та природні парки;

80 захищених територій, режим охорони яких регулюється ще радянськими законами і повинен бути оновлений;

534 парки і лісонасадження;

335 заказників;

1426 захищених місць постійного проживання (біотопів та оселищ) окремих видів флори та фауни;

20 природоохоронних об'єктів, діяльність яких регулюється на рівні органів місцевого самоврядування;

1153 окремі охоронювані природні об'єкти (пам'ятки природи).

В Естонії досить велика частка використання земельного фонду на потреби сільського господарства. Велика частка земель в центрі й на заході заболочена, через що за радянських часів щорічно 40 тис. га сільськогосподарських угідь піддавали меліорації. Величезною проблемою для південних регіонів залишається ерозія ґрунтів. 

Господарське використання водних ресурсів обмежене маловодністю конкретно окремих водотоків, сезонною і територіальною нерівномірністю потреб (найбільші водоспоживачі знаходяться в Таллінні й Сланцевому басейні). Через меліоративні роботи з осушення боліт в багатьох регіонах рівень ґрунтових вод значно знизився. Через інтенсивне сільське господарство внутрішні водойми забруднені фосфатами і продуктами життєдіяльності свійських тварин. 

Наслідком інтенсивного видобутку горючих сланців на північному сході країни стала поява антропогенного ландшафту териконів, підтоплення і забруднення ґрунтових вод, атмосферного повітря діоксидом сірки (місцеві ТЕС). 

Щоб виконати екологічну директиву Європейського Союзу, естонцям допомагає соціальна реклама на ТБ і в газетах, але найбільше людей мотивують гроші. Згідно  з оцінкою Єврокомісії, Естонії не загрожують серйозні екологічні проблеми, а екологічна обізнаність значно збільшилася за останнє десятиліття. В наш час Естонія досить широко розвинула свої можливості в збереженні гарного екологічного стану. Кожен з напрямів працює злагоджено та наполегливо. Звичайно, деякі проблеми є, наприклад, очищення та раціональне використання води, але за умови швидкого темпу покращення екологічного стану в країні, через невеликий проміжок часу і ця проблема перестане існувати.