Цитата з sancho_admin від 12 Травня, 2020, 9:28 am

Цветік Марини

На мою думку, основний смисл буття людства в тому, щоб жити в мудрій злагоді з природою, як це робили наші діди й прадіди.

Природа — це середовище нашого існування: місце народження, життя та смерті. Від того, яким воно буде, залежить здоров’я та тривалість віку.Особливу увагу цьому питанню приділяють жителі Німеччини.

Населення  цієї країни відноситься до "золотого мільярду" високорозвинених держав, і середній німець споживає незрівнянно більше, ніж житель країн, що розвиваються: енергії - в 20 разів більше за індуса, сталі - в 100 разів більше за філіппінця, алюмінію - в 15 разів більше за аргентинця. І все це на дуже обмеженій території - якщо порівняти з нашими масштабами, то вся ФРН дорівнює половині України. На цій порівняно невеликій площі зосереджений винятково потужний потенціал найбільш "брудних" галузей: вуглевидобутку, чорної металургії, великої хімії. На території ФРН знаходяться 19 діючих АЕС, її пронизує найгустіша мережа автострад. У містах вихлопні гази автотранспорту дають більше ½ всього забруднення.

Не дивно, що в 60 - 70х рр.. ФРН була однією із найзабрудненіших країн світу. Рейн називали "стічною канавою Європи", а кислотні дощі зробили хворими близько 40% лісів країни. Стан НДР був ще гіршим - більше 70% енергії тут вироблялося з бурого вугілля - найбруднішого виду палива.

У 1994 році було проведено ретельне дослідження 105 міст країни за найважливішими екологічними показниками (повітря, вода, шум, ризик для здоров'я людей). Останні місця по сумі показників зайняли великі міста: Штутгарт - 78-е, Берлін - 79-е, Мангейм - 80-е, Кельн - 84-е, Дюссельдорф - 97-е. Найбільша пляма забруднених міст проглядається на карті в Рейнсько-Рурському районі. А лідирувало по чистоті навколишнього середовища маленьке містечко на південному заході ФРН у гарному лісистому гірському масиві Шварцвальд.

Але згодом багато чого змінилося на краще. Під тиском "зелених" були прийняті дуже серйозні міри для екологічного оздоровлення країни.   

Основна увага німецької влади зосереджена на вирішенні таких екологічних проблем:

• Зниження забруднення навколишнього середовища;
• Раціональне використання питної води;
• Переробка промислових відходів;
• Утилізація побутових відходів;
• Безпека біотехнологій трансгенних продуктів харчування;
• Використання альтернативних джерел енергії;
• Розробка ресурсозберігаючих технологій і т.д.

На охорону навколишнього середовища витрачаються величезні кошти - 40 млрд. марок на рік. У 1986р., відразу після катастрофи на Чорнобильській АЕС, було створене Міністерство навколишнього середовища.

Найбільші монопольні індустрії ("Байер" та ін.) налагодили масове виробництво очисного устаткування, і ця сфера стала найдинамічнішою у всій індустрії ФРН.

Витрати принесли свої плоди: очистився Рейн - у ньому можна ловити рибу, перестав нависати смог над вугільно-металургійним Руром, стало чистішим повітря в інших містах. За деякими важливими показниками ФРН стала лідером - так, по вторинному використанню сировини вона досягла рекордних результатів.

У 2000 році уряд Німеччини під тиском партії "зелених" прийняв рішення поступово відмовитися від використання енергії атома. В результаті два (найбільш старих і малопотужних) з наявних 17 ядерних реакторів вже припинили свою роботу, а до 2020 року намічається зупинити і всі інші. Однак у зв'язку з наростаючими екологічними проблемами на нашій планеті, які загрожують кліматичною катастрофою в тому числі і в Німеччині, знову активізувалися дискусії про майбутнє атомної енергії.

Однак сьогодні інтерес до атомної енергії знову зріс, і на це є дві причини. По-перше, в майбутньому необхідно забезпечити електропостачання за розумними цінами. Існуючі прогнози зростання споживання енергії в найближчі 25 років на 60% вимагатимуть використання всіх наявних органічних ресурсів. По-друге, останнім часом все гостріше стоїть проблема потепління клімату. Взяті країнами-учасниками Кіотського протоколу зобов'язання зі скорочення викидів парникових газів без використання атомної енергії не виконати.

Іноземцю можуть здатися надмірними екологічні "строгості" повсякденного життя німців - так, склотару вони строго скидають у кілька контейнерів: зелені пляшки - в один особливий, світлі в інший і т.д., і до цього вже звикли усі.

 «Зелена революція» торкнулась життя кожного німця. Тепер, за словами мешканця Мюнхена Штефана Фойгта, про збереження природних ресурсів він мусить піклуватись.

«Ми воліємо користуватись душем, тому що так витрачається менше води», – говорить Штефан.  Економія води йде на користь як природі, так і гаманцям німців. Адже один кубометр холодної води, у перерахунку, коштує тут 70 гривень, гарячої – 140 гривень.

Штраф за зірвану квітку становить близько 650 євро. Дуже популярні біомагазини. Ціни там на 30% вищі, ніж у звичайному магазині, проте німці дотримуються негласного правила – чим продукт корисніший, тим він дорожчий.

​Тепло в Німеччині теж не з дешевих, тому оптимальна температура оселі взимку 18 градусів за Цельсієм. Якщо більше, каже Штефан Фойгт, готуйтесь платити.

«На кожній батареї є спеціальний пристрій, який вимірює, скільки тепла ви використали упродовж року. Ви платите базовий тариф, а наприкінці року цей пристрій покаже, чи вам повернуть гроші за невикористане опалення, чи ви доплатите за понаднормове», – зазначає Штефан.

 

​Щоб дихалось легше навіть у місті-мільйоннику, влада Мюнхена, наприклад, запровадила систему екологічної оцінки транспорту.

«Якщо ви хочете заїхати в Мюнхен, вам потрібна зелена наліпка. Є ще жовті й червоні. Та якщо ви не маєте саме зеленої, ви не маєте права заїхати в місто», – говорить Штефан.

Збір і сортування сміття в Німеччині – неймовірно складний і відповідальний процес. У кожному німецькому будинку є кілька персональних сміттєвих баків, яких може бути від трьох до восьми.

 

​«Тут у дворі в нас три типи баків: великі сині – для паперу та картону. Коричневі – для біологічних відходів. І чорні баки – для решти сміття», – каже Штефан. Але не все тут можна залишити. Стару побутову техніку, меблі, вироби з дерева вам доведеться відвезти на спеціальний майданчик, закріплений за районом. Якщо кинути старий гарнітур в іншому місці – штраф 600 євро. Скло – окремий вид сміття. Для кожного кольору свій смітник. Окремо слід викидати пластик і старий одяг.  До того ж викидати сміття німці мають ще й за розкладом, зауважує Штефан Фойгт: «Тільки по буднях, не в неділю. І лише з сьомої ранку до сьомої вечора. Аби не турбувати мешканців гучними звуками». Та такі, на першій погляд «неподобства», мають результат. Показники чистоти повітря і води в німецьких містах стали одними з найкращих у Європі. ФРН ставить перед собою задачу не зупинятися на досягнутому рівні, та поліпшити справи в найближчі роки. Так, передбачається зменшити викиди СО2, а це внесок в оздоровлення всієї екологічної обстановки в Центральній і Східній Європі. Адже "експортне" забруднення з ФРН доходить навіть до України, Білорусії, Росії  Екологія в Німеччині – це модно й перспективно. Вже сьогодні кожен десятий інженер працевлаштовується у сфері відновлювальних джерел енергії. У більшості вищих навчальних закладах є екологічні факультети. Навіть архітектори  враховують у своїй роботі екологічну складову. Будівля музею працює майже автономно: природного світла, завдяки спеціально розробленим, прозорим конструкціям, використовують більше ніж електричного. Кондиціонування приміщень відбувається за рахунок підземних вод. А зовнішній вигляд спроектовано таким чином, що будівля поглинає більшу частину вуличного галасу.
Німецький народ шанує та оберігає навколишнє середовище, мудро використовує його ресурси, дбайливо хазяйнує, природа щедро винагороджує його  урожаями та забезпечує всім необхідним, зцілює від утоми та хвороб. Погодьтеся, гідний приклад для наслідування?