Цитата з sancho_admin від 12 Травня, 2020, 12:48 am

Ігор Демченко,  
Голованівський ліцею Голованівської районної ради 

Руслан Макаринський,
Перегонівський ліцею Голованівської районної ради

 

Дуже цікавим для вивчення є механізм залучення молоді до управлінської діяльності у практиці органів державного управління Фінляндії. Молодіжна політика в цій країні є одним з пріоритетних напрямків діяльності держави і громадських організацій. Тож цілком зрозуміло, чому під час виборів до комунальних (тобто місцевих) Рад окремими пунктами практично усіх передвиборчих програм стоять питання, що стосуються молодіжного руху, організації працевлаштування і побуту молодих робітників, спеціалістів, студентів. 

Державним органом, що координує розвиток молодіжної політики, є Державна Рада з питань молоді Фінляндії. На місцевому рівні створено і активно діють Комісії у справах молоді (Молодіжні комісії) комунальних Рад. Членами молодіжних комісій є депутати відповідної Ради, що не звільнені від своїх основних обов’язків. Молодіжна комісія знаходиться на повній дотації міських властей Фінляндії та не здійснює ніякої комерційної діяльності. Персонал комісії складається переважно з колишніх активістів громадських молодіжних організацій, що тривалий час займалися розбудовою громадського молодіжного руху. Функціонери комісії мають заробітну плату, що дорівнює оплаті праці фінською громадянина з вищою освітою, який працює державним службовцем. Зі складу комісії обирається бюро, члени якого є звільненими функціонерами і представляють більш-менш значущі політичні партії країни. Так, Бюро Молодіжної комісії м. Турку складається з дев'ять чоловік, а її голова є представником провідної в місті партії коаліціонерів (партія “центру”).

Що стосується фінансування молодіжної політики, то відрахування на її здійснення відбувається з бюджету комунальних Рад Фінляндії, а також з центрального державного бюджету залежно від тієї програми, що реалізується. Крім того, держава частково фінансує діяльність молодіжних та інших громадських організацій у галузі молодіжної політики. Відрахування з місцевого бюджету на погреби молодіжних комісій фіксовані. При цьому програма витрачання коштів здійснюється відповідно до кошторису, який періодично складає і подає до місцевого органу влади Молодіжна комісія.

Фінська молодь віком від 16 до 18 років переважно включається у трудовий процес і, відтак, випадає з поля зору Молодіжної Комісії. Частина політично-активних юнаків та дівчат починає співпрацювати з молодіжними організаціями політичних партій. Однак більшість молодих людей фактично самостійно вирішує свої проблеми, користуючись допомогою лише профспілок. Що стосується молодих підприємців, то вони, не маючи своєї “підприємницької” профспілки, об’єднуються в молодіжну секцію фінської Асоціації підприємців.

Отже, можна виділити такі особливості фінської молодіжної політики:

1. Підтримка державою діяльності молодіжних громадських організацій, їх суспільне корисних ініціатив.
2. Наявність спеціальної структури у справах молоді - Молодіжної Комісії, що координує свої дії з молодіжними організаціями партій, іншими громадськими організаціями.
3. Наявність значних фінансових відрахувань з держбюджету на потреби молоді і “некомерційну” спрямованість молодіжної політики в цілому та фінансування молодіжних ініціатив.
4. Активна фінансова підтримка з боку держави молодіжних організацій (тобто фінансування молодіжних ініціатив).
5. Розгалуженість структури державних органів у справах молоді.

Отже, у Фінляндії, відповідно до певних законів, молоді та її організаціям надано хороші можливості для участі в управлінні суспільством. Тут при Міністерстві освіти діє Державна рада з питань молоді. Національний комітет фінських молодіжних спілок, що об’єднує 55 молодіжних організацій. Представники окремих молодіжних організацій Фінляндії є членами Державної ради з питань молоді.

На наш погляд, саме фінський тип реалізації молодіжної політики найбільш близький до України. По-перше, як і в Україні, у Фінляндії створена ґрунтовна законодавча база щодо вирішення проблем молоді. По-друге, існує чітка структура державних органів, в площині діяльності яких лежить молодіжна політика. По-третє, існує потужний потенціал громадських молодіжних організацій.

Таким чином, для соціал-демократичної моделі державної молодіжної політики притаманні патерналістські риси. Співпраця державних установ з громадськими організаціями сприяє формуванню у молоді навичок прийняття відповідальних рішень, основам фінансового менеджменту, набуттю досвіду практичної роботи, що є передумовою подальшої роботи у державному секторі. Тому існуюча в країні модель молодіжної політики формує певні методи залучення молоді до державно- управлінської діяльності.

Узагальнюючи досвід Фінляндії та аналізуючи реалії України, можна дійти висновку, що саме Молодіжні комісії (Молодіжні ради) можуть стати тим органом, через який молодь України матиме змогу активно залучатися до державно- управлінської діяльності. Існуючі зараз в Україні Молодіжні ради при облдержадміністраціях більшості обласних центрів та при органах місцевого самоврядування мають лише дорадчий характер, використовуються, переважно, як інформаційний ресурс взаємодії державних органів з громадськими організаціями та органами студентського самоврядування. Конкретна діяльність цих структур, а саме, регулювання фінансування молодіжних ініціатив, вплив на планування діяльності Управлінь у справах сім’ї та молоді, формування “Банку молодіжних ініціатив”, не можлива, на відміну від фінської практики, через відсутність законодавчо закріплених їх функцій та механізмів діяльності.

Враховуючи досвід Фінляндії, перед органами державного управління та місцевого самоврядування в Україні стоїть завдання розробити положення про функції та обов’язки Молодіжних рад при держадміністраціях та органах місцевого самоврядування.

На наш погляд, це сприятиме перетворенню їх з органів дорадчого характеру в структури з управлінськими повноваженнями.