Цитата з sancho_admin від 15 Квітня, 2025, 12:16 am

Габович Ліна, Деркач Аліна,

команда «Стійкі» ПД Петрівської ТГ

Розпочнемо з цифр: у всьому світі 2,3 млрд людей не мають доступу до елементарної санітарії; 2,6 млрд осіб у країнах, що розвиваються, не мають доступу до постійної електроенергії; понад 4 млрд людей досі не мають доступу до Інтернету; у всьому світі 60% викидів вуглецю виникає внаслідок будівництва та експлуатації існуючої інфраструктури. Вирішити ці проблеми покликане одне із завдань Цілі 9: розвивати якісну, надійну, стійку та сталу інфраструктуру, включаючи регіональну та транскордонну інфраструктуру, з метою підтримки економічного розвитку та добробуту людей, приділяючи особливу увагу забезпеченню недорогого і рівноправного доступу для всіх.

Однією з важливих умов досягнення ЦСР, як вважають дослідники, є інвестування у інфраструктуру в секторах енергетики, водопостачання, водовідведення та твердих відходів. Якщо врахувати зростаючий попит на інфраструктурні послуги у цих чотирьох секторах, можна зро­бити висновок, що досягнення усіх ЦСР тісно пов’язане з розвитком інфраструктури. При цьому в її розвитку намітилася тенденція: з одного боку, удосконалення інфраструктури при переході суспільства на новий більш високий рівень розвитку цивілізації, з іншого, визначальна роль інфраструктури, як необхідна умова цивілізованого розвитку суспільства.

Тобто, потрібна стійка інфраструктура, яка сприятиме подальшому розвитку цивілізованого суспільства. Стійка інфраструктура – це система, яка відповідає принципам екологічної, економічної та соціальної стійкості. Вона включає дороги, мости, будівлі, транспорт, енергетичні мережі, водопостачання та інші об’єкти, що розробляються з урахуванням екологічних стандартів, енергоефективності та мінімального негативного впливу на природу. Завдання інфраструктури – найбільш повне і всебічне забезпечення потреб у послугах підприємств і організацій, кожної людини.

Виходячи з цього, можна визначити основні характеристики стійкої інфраструктури:

• економічна ефективність – зниження витрат на утримання та експлуатацію, оптимальне використання ресурсів;
• екологічність – використання відновлюваних джерел енергії, зменшення викидів CO₂, утилізація відходів;
• довговічність – матеріали та технології, що забезпечують тривалий термін експлуатації;
• адаптивність – здатність пристосовуватися до змін клімату, катастроф та інших викликів.

Спираючись на класифікацію інфраструктури, можна визначити напрями її стійкості. Інфраструктура є економічно стійкою, якщо вона створює адекватний чистий економічний прибуток, враховуючи всі позитивні та негативні зовнішні фактори. Екологічно стала інфраструктура зберігає, відновлює та інтегрує природне середовище, включаючи біорізноманіття. Вона підтримує стійке та ефективне використання природних ресурсів, включаючи енергію, воду та матеріали, та обмежує всі типи забруднення. Соціально стійка інфраструктура служить усім зацікавленим сторонам, у тому числі бідним верствам населення та сприяє покращенню засобів існування та соціального добробуту. Послуги, що надаються об’єктами соціальної інфраструктури, мають сприяти гендерній рівності, здоров’ю, безпеці та різноманітності, дотримуючись при цьому прав людини. Інституційно стійка інфраструктура узгоджується з національними та міжнародними зобов’язаннями і базується на прозорих і послідовних системах управління.

Конкретизуючи сказане можна визначити роль стійкої інфраструктури у сталому розвитку:

1. Економічний розвиток. Інвестування в інноваційні інфраструктурні проєкти створює нові робочі місця, залучає інвесторів і сприяє розвитку міст та сільських територій.
2. Захист довкілля. Енергоефективні будівлі, екологічний транспорт, розумне використання водних ресурсів зменшують навантаження на природу.
3. Комфорт та безпека. Сучасна інфраструктура сприяє зручному пересуванню, забезпечує доступ до якісних комунальних послуг та підвищує рівень життя населення.
4. Стійкість до катастроф. Інфраструктура, побудована з урахуванням природних ризиків (землетрусів, повеней, ураганів), рятує життя та зменшує економічні збитки.

Функціонуюча та стійка інфраструктура – основа кожної успішної спільноти. Зараз в Україні йде війна, але потім перед державою стоятиме складне, але водночас унікальне завдання – не просто відновлення, а створення нової, сучасної та стійкої інфраструктури, яка відповідатиме викликам майбутнього. Основними напрямками розвитку сталої інфраструктури стануть:

1. Інноваційне будівництво - впровадження новітніх технологій – енергоефективні будинки, розумне містопланування, стійкі матеріали.
2. Розвиток альтернативної енергетики: сонячна, вітрова та воднева енергетика.
3. Безпека та адаптивність: нові будівлі та інфраструктурні об’єкти повинні враховувати загрози війни, стихійних лих та змін клімату.
4. Децентралізація інфраструктури: система має бути розгалуженою, щоб навіть у разі надзвичайних ситуацій зберігати життєздатність окремих регіонів.

Прикладами стійкої інфраструктури можуть стати: розумні міста такі як Сінгапур, Копенгаген, Токіо, які використовують цифрові технології для оптимізації транспортних потоків, економії енергії та зменшення забруднення; енергоефективні будівлі, як-от хмарочос The Edge у Нідерландах, який використовує мінімум електроенергії завдяки сонячним панелям і розумним системам освітлення; модель «15-хвилинного міста» професора Сорбонни Карлоса Морено.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що інвестиції в інфраструктуру та інновації - рушійні сили економічного зростання та розвитку. Побудова стратегії розвитку інфраструктури повинна з самого початку базуватися на розумінні стійкості, збереження природних ресурсів, надання екосистемних послуг, максимізації місцевих вигод з точки зору інфраструктурних послуг або створення робочих місць.

Стійка інфраструктура - це не лише технології та будівництво, але й зміна мислення. Ми маємо усвідомити, що Інфраструктура - це не просто об’єкти, а системи, які впливають на наше життя та довкілля. Ми маємо будувати інфраструктуру, яка відповідає потребам сьогодення, не завдаючи шкоди майбутньому.