Цитата з sancho_admin від 17 Грудня, 2019, 11:37 am

Юсіпішена Ліна Василівна
Новоселицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів с.Новоселиця

Благовіщенського р-н Кіровоградської обл.

гурток"Лідер" Благовіщенський ЦДЮТ

 

ТОЛЕРАНТНІСТЬ У МОЛОДІЖНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

У нашому житті все непідвладне часу і змінюється разом з ним - це і люди , і природні явища , і світ який є навколо нас , але на мою думку є незмінними поняття : чесність , порядність , доброта …

У час новітніх технологій , значного прогресу людства саме такі цінності необхідні для удосконалення людських взаємин і дослідники називають їх єдиним словом – толерантність .

Толерантність – це історичний феномен, один із важливих чинників революції.

Толерантність в молодіжному суспільстві – одна з актуальних, гострих і суперечливих проблем сучасності. Толерантна свідомість, а також усвідомлена толерантність – одна із найголовніших прикмет цього часу, вагомий елемент світової етико-психологічної культурної трансформації. Україна не стоїть обабіч цих процесів, а навпаки – намагається перейняти найактуальніші світові суспільні тренди, засвоюючи сучасні гуманістичні моделі.

Толерантність є необхідною характеристикою сучасної особистості, оскільки дозволяє людині бути відкритою до ідей та цінностей інших, при цьому дотримуватися моральних норм, регулювати взаємодію і поведінку в багатонаціональному суспільстві, успішно долати негативні прояви, стереотипи, упередження. Хоча толерантність не є вродженою якістю, її можна розвинути шляхом цілеспрямованої соціальної роботи, успіх якої залежить від багатьох факторів, в тому числі від психологічної профілактики інтолерантності одних людей стосовно інших – таких, що мають відмінності за національною, гендерною, релігійною, фізіологічною, культурною та іншими ознаками.

Підлітковий вік – кризовий період, коли для молодого індивіда особливого значення приймають поняття «свій-чужий», а типовими психологічними поведінковими проявами нерідко виступають бунтарство, підвищений рівень агресивності , прагнення бути схожим на кумирів або однолітків, що входять до певної референтної групи. При цьому підлітки можуть неоднозначно ставитись до несхожих до звичних рис, етнокультурних або психофізіологічних особливостей інших, якщо найближче соціальне середовище, в якому вони виховувались, не надало дитині моделі толерантного ставлення. Сьогодні сприйняття або несприйняття підлітками найрізноманітніших відмінностей між людьми, готовність поважати ці відмінності залежить від багатьох факторів, включаючи комунікативні та поведінкові моделі найближчого оточення, власні цінності особистості та суспільства, в якому вона живе; особливостей виховання. Так само на сприйняття інших і на поводження з ними впливає менталітет тієї країни, в якій людина виросла. Підліток активно включається у доросле життя, формує свою ідентичність, освоює різні соціальні ролі. Його подальша життєва орієнтація багато в чому залежить від того, як він буде ставитися до світу в цілому, до себе та інших. У підлітковому віці закладаються основи подальшої соціальної поведінки особистості, в тому числі її здатність до емпатії або конфліктність, соціальна ізольованість, позитивне або свідомо негативне ставлення до іншого. З цих позицій, для формування толерантної свідомості підлітковий вік виступає найбільш сприятливим періодом, оскільки він характеризується як позитивною динамікою психофізіологічних, поведінкових, особистісних змін , так і виникненням деструктивних проявів, пов'язаних з порушеннями у сфері соціалізації та адаптації, засвоєнні суспільних цінностей, норм, позитивних зразків поведінки. Це вимагає відповідної організації виховної та психокорекційної діяльності, спрямованої на зниження впливу цих негативних факторів як на особистість, так і на соціальне оточення. Цілком зрозуміло, що для здійснення подібного розвитку в умовах конкретного навчального закладу повинні бути створені відповідні умови, які враховують особливості конкретної підліткової аудиторії, стан сформованості її ціннісної та особистісної сфери, культурний рівень та інші соціальні та психологічні характеристики.

Формування толерантної особистості відбувається через прищеплення дитині необхідних соціальних навичок, що дозволяють їй успішно освоювати непросту науку жити в мирі й злагоді із собою та іншими.

В ідеалі, сучасний підліток, вихований в традиціях толерантності, повинен вірно усвідомлювати єдність людства у різноманітті культур, взаємозв'язок і взаємозалежність кожного у соціумі. Він має розуміти і поважати права, звичаї, погляди та традиції інших людей, що допоможе знайти своє місце в життєдіяльності суспільства, не завдаючи при цьому шкоди іншим і не ущемляючи їх права. Навчання толерантності, прищеплення відповідної культури взаємодії з соціумом та формування відповідних якостей особистості відбувається в рамках виховного процесу.  Нерідко такий виховний процес є протилежним тому, що нав'язує суспільство чи родинне виховання. Це найбільш очевидно, якщо погляди на сутність толерантності як ціннісного утворення не сприймаються у родині підлітка. Навіть більше – виховання толерантності може сприйматися як загроза тим цінностям, які панують вдома і які батьки прагнуть прищепити дітям.

У розумінні багатьох людей поняття «толерантність» є синонімічним поняттям «безхребетності», «байдужості», «безпринципності», «вседозволеності», і що найпарадоксальніше – «розпутності» й «аморальності». З цієї причини слід усвідомити, що проблема формування толерантної поведінки в дитини не вирішується суто в рамках освітнього середовища. Це повинен бути безперервний і добре налаштований процес, в якому беруть участь всі найголовніші у вихованні молодої особистості соціальні інститути: родина, дошкільні та середні загальноосвітні заклади, заклади післяшкільної професійно-технічної освіти, вузи, мас-медіа та ін. Але чільним інститутом залишається все-таки родина. Загалом, якщо у старших членів сім'ї сформовані толерантні установки, то дитина так чи інакше засвоїть їх, завдяки чому її поведінка кардинально відрізнятиметься від дітей, що виховуються у родинах, де базові права особистості не визнаються як щось варте уваги. Крім цього, якщо дитина зростає в атмосфері родинного насилля, це певною мірою визначає вектор розвитку її особистості стосовно взаємовідносиніз світом. Зокрема, як свідчать психологічні дослідження, рання психологічна травматизація дитини в родині, постійне придушення її індивідуальних проявів неминуче призводять до розвитку авторитарної, інтолерантної особистості , і навпаки – розвиток особистості в сприятливих умовах зумовлює прояви толерантності, орієнтацію на загальнолюдські цінності, сприяє появі креативності, незалежності суджень, шанобливого ставлення до чужої точки зору, прагнення сприяти розвитку інших людей. Адже толерантність зростає на ідеях відмови від позиції застосування сили, цінності автономності особистості, визнання її права на індивідуальність без поділу якостей на «хороші» й «погані». Як зазначалось вище, у підлітковому віці закладаються основи свідомої поведінки, вимальовується загальна спрямованість у формуванні моральних уявлень і соціальних установок. Згортаються й відмирають колишні інтереси підлітка, зате інтенсивно формуються психологічні вікові новоутворення – зростає його самостійність, значно більш різноманітними стають його відносини з іншими людьми, дорослими, він активно освоює чужу соціальну «територію», завдяки чому відбувається активна переоцінка цінностей. На фоні цього позитиву слід відзначити, що деструктивна дія засвоєних раніше негативних стереотипів та установок проявляється саме у підлітковому віці. Адже це період проходження молодої людини через низку зовнішніх і внутрішніх конфліктів, коли підліток намагається з'ясувати своє місце в соціумі й визначити власну позицію щодо інших. Саме тому в підлітковому віці конче необхідно проводити спеціальну роботу з формування позитивних установок стосовно себе та інших людей з метою розвитку у дитини толерантності.