Цитата з sancho_admin від 12 Травня, 2020, 1:09 pm

Данилюк Віталій, Гаврищенко Анастасія
Побузький ліцей Голованівської районної ради

Можна лише здогадуватися про те, яких висот могла б досягти Україна, усвідомлюючи важливість побудови високоякісної системи освіт.

Як приклад можна навести досвід Фінляндії, яка за нетривалий проміжок часу створила феноменальне освітянське диво. Колись ця країна мала низькі покажчики у сфері освіти і складну бюрократичну систему, яка вела до низькоякісної освіти і великої нерівності. Сьогодні Фінляндія посідає перше місце серед всіх країн у ОЕСР (Організація Економічного Співробітництва та Розвитку – так звані "розвинені" країни), а також у ПМОУ (Програма Міжнародної Оцінки Учнів).

Дуже наглядним є вислів: «Або ми готуємо до життя, або до іспитів. Ми обираємо перше».

Що ж робить фінську освіту такою особливою та вдалою? Про сім принципів освіти в Фінляндії

 

• Рівність у всьому:

 

Рівність шкіл. Проявляється в однаковому забезпеченні усіх шкіл країни обладнанням, однаковою системою освіти та пропорційним фінансуванням. А також наявністю більшого вибору іноземних мов для вивчення.

Рівність навчальних дисциплін. У Фінляндії негативно ставляться до класів із поглибленим вивченням тієї чи іншої дисципліни. Навпаки, усі предмети викладають рівноцінно. Але є можливість створення спеціалізованих класів.

Рівність батьків. Питання про соціальний статус та професію батьків вчителям дозволено ставити лише в крайніх випадках.

Рівність учнів. Фінських учнів не ділять на «хороших» чи «поганих», немає поділу на класи за вподобаннями чи вміннями. Усі діти мають однакові права в школі. Також фінська освіта спрямована на те, щоб максимально інтегрувати дітей з особливими потребами в соціальне середовище.

Рівність вчителів. Відповідно до фінської системи освіти вчителі повинні бути безпристрасними до своїх учнів і оцінювати всіх об’єктивно. Жодних «улюбленців» та «своїх класів». За вчителем залишається лише роль наставника.

Рівність дорослих і дітей. Уже в першому класі дітей ознайомлюють з їхніми правами. Вчителі також не мають права ображати чи принижувати школярів, і це правило підтверджується фінським законодавством. Головна особливість у тому, що вчителів приймають на роботу на основі однорічного контракту, який щоразу потрібно поновлювати.

2. Безкоштовність. У Фінляндії не лише освіта є безкоштовною, але й усе, пов’язане з навчальним процесом: підручники, канцелярські товари та інші матеріали для навчання, екскурсії та шкільні поїздки, харчування, шкільний транспорт. Окрім того, будь-який збір коштів з батьків заборонений.
3. Індивідуальний підхід. Для кожного учня створюється окремий навчальний план, починаючи від підбору підручників, закінчуючи переліком завдань для розв’язання на уроці та вдома. Прописується навіть кількість часу, яку учень повинен присвятити домашнім завданням. У межах одного уроку різні учні можуть виконувати різні завдання з теми. Відповідно до рівня навчального плану і проводиться оцінювання. Також у Фінляндії діє спеціальна програма допомоги учням, яким важко дається навчання. Діє у Фінляндії і так зване корегуюче навчання,  в межах якого учням допомагають краще засвоювати матеріал. Така система дуже корисна для дітей, що не мають схильності до окремих галузей науки, мають труднощі із нерідною фінською мовою чи запам’ятовуванням, або ж поведінкові проблеми.
4. Практичність – головне правило викладання. Дітей у школі навчають здебільшого тому, що їм знадобиться у житті. Змалку фіни знають, як зорієнтуватися на місцевості, як порахувати вартість товару з кількома знижками,  як вирахувати відсоток від податку, створити резюме в Інтернеті, контролювати банківський рахунок тощо. Також у фінських школах немає такого явища, як іспит. Чи проводити періодичні контрольні і самостійні роботи  - вирішує вчитель. Загальний контроль знань проводиться лише після закінчення школи, але й до нього школярів зумисне не готують, а результати контролю не є такими вже і важливими. Адже головне підготувати не до іспиту, а  до життя.
5. Довіра:

5.1 Довіра до вчителів. У Фінляндії немає різноманітних перевірок та методичних консультацій. Для країни діє єдина система освіти, і, відповідно, однакові рекомендації для вчителів. Як викладати обирає сам вчитель.

5.2 Довіра до учнів. Вважається, що учень сам може обрати, що для нього корисніше. Наприклад, якщо на уроці вмикають документальний фільм, а дитині він не цікавий, школяр може замість перегляду стрічки читати книгу.

6. Важливою складовою фінської освіти є добровільність. Вчиться той, хто хоче вчитися. Якщо дитина не зацікавлена в освіті або немає до цього здібностей, її навчання закінчується після 9 класу. Увагу учня скерують на якусь нескладну практичну професію та не будуть завалювати «двійками». У цьому фіни і бачать завдання середньої школи: виявити, чи іти дитині вчитися далі в ліцей, чи корисніше піти у професійне училище. Варто відзначити, що обидва шляхи у Фінляндії однаково високо цінуються.

Важливе місце посідає контроль шкільного режиму. Усі уроки, які учень пропустив, він все одно має «відсидіти». Якщо в учня з’являються «вікно» між уроками, його можуть відправити на заняття до іншого класу. Розв’язувати завдання та бути активним – не потрібно, але присутність – обов’язкова. Регулярні невиконання завдань, пасивність на уроках – ніхто не принижуватиме учня, не погрожуватиме йому та не викликатиме батьків до школи. Школяра просто не переведуть у наступний клас.

7. Фіни вважають, що основна роль школи – навчити дитину самостійності. Замість того, щоб змушувати «зубрити» формули, вчителі показують, як ефективно використовувати довідники, калькулятори, Інтернет тощо для вирішення їхніх проблем.  Вчителі не розкривають під час уроків нових тем – усе є в підручнику, де учні повинні знайти та виокремити інформацію самостійно.

До третього класу учнів не оцінюють ні за якими критеріями чи показниками. З третього по сьомий клас використовують лише усні оцінки: «добре», «задовільно», «чудово». А вже далі діє десятибальна шкала оцінювання. Школи використовують електронні щоденники учнів, куди вносяться не лише оцінки дитини, а й інформація про відвідуваність, поведінку, коментарі вчителів, психолога, працівника з профосвіти тощо. Самі ці оцінки не відіграють важливої ролі для вчителів та школи, а для школяра є лише стимулом для досягнення мети та здобуття нових знань.

І завершити хочеться такою цитатою: «Коли я чую від українських вчителів, що фінський досвід важко або неможливо перенести на український ґрунт, я хочу сказати ось що: не потрібно намагатися зробити щось велике негайно. Є багато маленьких практичних речей, які можна втілювати просто зараз для покращення роботи і співпраці з учнями. Для цього не потрібно багато коштів і сучасного технічного обладнання».