«Толерантність починається з мене…»
Цитата з sancho_admin від 16 Грудня, 2019, 5:31 pmОникіївська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів
Маловисківської районної ради
Кіровоградської області
Прилипко Людмила Вікторівна
Заступник директора з виховної роботи
«Толерантність починається з мене…»
У суспільстві сьогодні постає питання про те, як навчитися жити разом, уміти чути та співпереживати один одному. Важливе місце у цьому переліку посідає толерантність, яка має важливе значення, оскільки вона уможливлює існування розходжень, а це, в свою чергу, вимагає прояву терпимості.
Проте толерантність варто розуміти набагато ширше, ніж просто мирне співіснування різних культур або окремих особистостей чи груп. І головне, як сформувати толерантність у тих, кому належить жити в цьому світі та активно його перетворювати, – у молоді? Адже поряд з кричущою несправедливістю і жорстокістю, дискримінація є найбільш частими формами нетерпимості. Виховання толерантності повинно бути спрямоване на протидію впливу, що веде до страху і неприйняття інших.
В таких умовах варто наголошувати, що толерантність – це не поступка, поблажливість чи потурання. Це, передусім, - активна позиція, що формується на основі визнання прав та основних свобод людини.
Культура спілкування, толерантне ставлення до його учасників – одна з найгостріших проблем як в школі, так і в суспільстві загалом. Розуміючи, що ми усі різні і що потрібно сприймати іншу людину такою, якою вона є, ми не завжди поводимося коректно і адекватно. Важливо бути терпимим по відношенню один до одного, що зазвичай нелегко. Саме тому у навчальних закладах важливо повсякчас демонструвати терпимість: по відношенню один до одного, до проблем оточуючих, до стану справ в суспільстві. В рамках освітньо-виховного процесу в школі реалізовується проєкт "Мирна школа", де самі ж діти виробляли правила життя в школі. Що я хочу бачити навколо себе, а від чого закликаю відмовитися.
Проект "Не смійся з мене" , який проходив у всіх закладах Маловисківського району і не тільки, привернув увагу до проблем булінгу серед молоді. В нашому навчальному закладі особлива увага приділялася психологічному насиллю, адже це вид насилля, який неможливо побачити відразу. Він часто стає причиною інших проблем, які шкодять здоров’ю. Подекуди діти соромляться про нього говорити. І тут завдання учителя стати тим, кому довірятимуть. Для цього у нашому навчальному закладі існує "Скринька довіри", яку використовують у тих випадках, коли легше написати ніж сказати. Вона систематично перевіряється і, якщо є такі листи, вживаються заходи.
Психологи стверджують, що перешкодою часто стають власні переконання щодо того, наскільки добре ми знаємо оточуючих. Нам здається, що ми розуміємо їхню поведінку, але насправді не показуємо і себе справжніх. А проблема в тому, що кожного дня ми граємо різні соціальні ролі. Наодинці ми не схожі на тих, ким стаємо в оточенні. І це найголовніший бар’єр. Бо одягаючи «маску» ми виконуємо роль, яка інколи не властива нашому переконанню. І справа не лише в нас. Так веде себе кожен із оточуючих.
В таких умовах ще більшою перешкодою стає спілкування в соціальних мережах. Бо перед нами монітор, який передає інформацію. Життя напоказ уже стало нормою, проте ніхто не хоче аналізувати наслідки втрати приватності. Спілкуючись з дітьми, проводячи різні тренінги до Дня безпечного Інтернету можна побачити, як більшість користувачів приховують справжні страхи та бажання за маскою популярності й образом людини. яку вони самі собі створили.
Проте це не означає, що змінити нічого не можна. Є декілька варіантів, шляхів, які дозволять нам навчитися бути терпимим до оточуючих. Шлях до толерантності та вміння слухати треба починати з себе – визнати, що кожен із нас не зовсім той, ким здається. Треба зрозуміти кілька простих істин:
- завжди пробувати ставити себе на місце товариша;
- зрозуміти що ідеалу не існує;
- перш ніж вимагати від когось , треба відкритись самому.
Бо толерантність це не лише мистецтво жити з людьми, це вміння жити з їхніми ідеями. Толерантність дає людям можливість жити разом навіть за відсутності приязні, поваги та любові. Вона допомагає зберігати певну дистанцію між людьми та запобігти взаємним образам. Протилежністю толерантності є нетерпимість, небажання і невміння терпіти інших. В умовах світу «без кордонів» треба вчитися долати прояви нетерпимості. Варто починати з себе…
Оникіївська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів
Маловисківської районної ради
Кіровоградської області
Прилипко Людмила Вікторівна
Заступник директора з виховної роботи
«Толерантність починається з мене…»
У суспільстві сьогодні постає питання про те, як навчитися жити разом, уміти чути та співпереживати один одному. Важливе місце у цьому переліку посідає толерантність, яка має важливе значення, оскільки вона уможливлює існування розходжень, а це, в свою чергу, вимагає прояву терпимості.
Проте толерантність варто розуміти набагато ширше, ніж просто мирне співіснування різних культур або окремих особистостей чи груп. І головне, як сформувати толерантність у тих, кому належить жити в цьому світі та активно його перетворювати, – у молоді? Адже поряд з кричущою несправедливістю і жорстокістю, дискримінація є найбільш частими формами нетерпимості. Виховання толерантності повинно бути спрямоване на протидію впливу, що веде до страху і неприйняття інших.
В таких умовах варто наголошувати, що толерантність – це не поступка, поблажливість чи потурання. Це, передусім, - активна позиція, що формується на основі визнання прав та основних свобод людини.
Культура спілкування, толерантне ставлення до його учасників – одна з найгостріших проблем як в школі, так і в суспільстві загалом. Розуміючи, що ми усі різні і що потрібно сприймати іншу людину такою, якою вона є, ми не завжди поводимося коректно і адекватно. Важливо бути терпимим по відношенню один до одного, що зазвичай нелегко. Саме тому у навчальних закладах важливо повсякчас демонструвати терпимість: по відношенню один до одного, до проблем оточуючих, до стану справ в суспільстві. В рамках освітньо-виховного процесу в школі реалізовується проєкт "Мирна школа", де самі ж діти виробляли правила життя в школі. Що я хочу бачити навколо себе, а від чого закликаю відмовитися.
Проект "Не смійся з мене" , який проходив у всіх закладах Маловисківського району і не тільки, привернув увагу до проблем булінгу серед молоді. В нашому навчальному закладі особлива увага приділялася психологічному насиллю, адже це вид насилля, який неможливо побачити відразу. Він часто стає причиною інших проблем, які шкодять здоров’ю. Подекуди діти соромляться про нього говорити. І тут завдання учителя стати тим, кому довірятимуть. Для цього у нашому навчальному закладі існує "Скринька довіри", яку використовують у тих випадках, коли легше написати ніж сказати. Вона систематично перевіряється і, якщо є такі листи, вживаються заходи.
Психологи стверджують, що перешкодою часто стають власні переконання щодо того, наскільки добре ми знаємо оточуючих. Нам здається, що ми розуміємо їхню поведінку, але насправді не показуємо і себе справжніх. А проблема в тому, що кожного дня ми граємо різні соціальні ролі. Наодинці ми не схожі на тих, ким стаємо в оточенні. І це найголовніший бар’єр. Бо одягаючи «маску» ми виконуємо роль, яка інколи не властива нашому переконанню. І справа не лише в нас. Так веде себе кожен із оточуючих.
В таких умовах ще більшою перешкодою стає спілкування в соціальних мережах. Бо перед нами монітор, який передає інформацію. Життя напоказ уже стало нормою, проте ніхто не хоче аналізувати наслідки втрати приватності. Спілкуючись з дітьми, проводячи різні тренінги до Дня безпечного Інтернету можна побачити, як більшість користувачів приховують справжні страхи та бажання за маскою популярності й образом людини. яку вони самі собі створили.
Проте це не означає, що змінити нічого не можна. Є декілька варіантів, шляхів, які дозволять нам навчитися бути терпимим до оточуючих. Шлях до толерантності та вміння слухати треба починати з себе – визнати, що кожен із нас не зовсім той, ким здається. Треба зрозуміти кілька простих істин:
- завжди пробувати ставити себе на місце товариша;
- зрозуміти що ідеалу не існує;
- перш ніж вимагати від когось , треба відкритись самому.
Бо толерантність це не лише мистецтво жити з людьми, це вміння жити з їхніми ідеями. Толерантність дає людям можливість жити разом навіть за відсутності приязні, поваги та любові. Вона допомагає зберігати певну дистанцію між людьми та запобігти взаємним образам. Протилежністю толерантності є нетерпимість, небажання і невміння терпіти інших. В умовах світу «без кордонів» треба вчитися долати прояви нетерпимості. Варто починати з себе…