Інтернет конференція «Відповідальне споживання заради сталого розвитку»

Толерантність як навчальна мета

УДК 316

Єрмакова А.О.,
Євроклуб "Промінь Європи" Балахівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, філії Новостародубської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Петрівського району

Толерантність як навчальна мета

Стародавні філософи застерігали: «Трьох речей потрібно уникати (у житті): ненависті, заздрощів та презирства». Толерантність – це складне й багатогранне поняття: повага до людської гідності; співпраця і дух партнерства; готовність приймати чужі думки; повага до права бути іншим, визнання рівності інших; визнання різноманітності, терпимість до чужих думок, вірувань, поведінки; відмова від домінування, насильства.
Толерантність не притаманна людині від народження, і може ніколи й не з’явитися, якщо не буде спеціально вихована, сформована. Шлях до толерантності – це емоційна, інтелектуальна праця, оскільки її досягнення можливе лише на основі зміни самого себе, власних стереотипів та свідомості. Розвиток толерантності починається з дитинства, в оточенні сім’ї, але значну роль у вихованні толерантності відіграють також держава, релігія, культура, ЗМІ та заклади освіти.
Розвиток демократії, піднесення гідності особистості, її культури, національної самоідентифікації, толерантності є пріоритетним напрямом державної політики щодо розвитку освіти. Формування активної громадянської позиції, загальнолюдських моральних якостей є одним із основних завдань освітньої галузі.
У навчальному процесі на сучасному етапі пріоритетним є навчання толерантності. Формування толерантної свідомості учнів відбувається поряд з впровадженням учителями інтерактивних підходів у навчанні, у створенні толерантного простору в колективі.
Толерантність як педагогічна мета: комплексна особистісна якість, яка поєднує в собі високий рівень знань, вмінь і навичок шанобливого ставлення до «Іншого» під час особистісної взаємодії і спілкування; володіння моральними принципами та прийомами спілкування; здатність до цілісного сприйняття «Іншого» з розумінням його специфічних характеристик як проявів індивідуальності та неповторності; емоційну готовність до критичного діалогу з «Іншим»; здатність до компромісу та готовність частково поступитися власними інтересами для подолання та попередження конфлікту; здатність критично ставитись до себе як до «Іншого» для подальшого особистісного самовдосконалення.
Як приклад інтерактивних методів у формуванні толерантності педагоги використовують у своїй роботі рольові та ділові ігри (моделювання відносин, вивчення ситуацій, які дають змогу обговорювати соціокультурні та культурологічні проблеми і спільно працювати над способами їх вирішення); аналіз джерел; розробка та реалізація учнівськими командами проектів; дискусії; спілкування засобами Інтернету (обговорення на форумі, розміщення інформаційних ресурсів на сайті, обмін досвідом проектної діяльності тощо); організація рефлексії учнів (обговорення, есе, твір на тему, бесіда).
Щоб виховати толерантність в учнів, учитель повинен мати творчо-практичний склад мислення, самокритичність, здатність до інверсії (сприймання особистості в розвитку); емпатію (вміння поставити себе на місце учня, зрозуміти його позицію); визнання людиною іншого, прийняття, розуміння інших; знання, вміння та навички, що допомагають співпрацювати з учнівським колективом: конструктивні, організаторські, комунікативні, прикладні. На думку науковців,толерантність вчителя формується вже під час професійної діяльності шляхом створення такої системи роботи, основними напрямами функціонування якої є: взаємодія вчителя з іншими вчителями; взаємодія вчителя з батьками; з адміністрацією та психологом, у процесі самоосвіти і самовиховання [1].
Отже, толерантність із педагогічного погляду – це, по-перше, мета процесу виховання, і, по-друге, засіб досягнення виховних та освітніх завдань, тобто вимога до діяльності та особистості педагога. Навчання толерантності поступово входить в освіту, воно повинно стати абсолютним пріоритетом. Молодь повинна усвідомлювати, що всі люди рівні. Відбувається це в загальному контексті формування толерантної свідомості. Її роль у педагогічному процесі полягає в оновленні змісту навчального матеріалу педагогікою толерантності, у використанні нових підходів до викладання, узапровадженні інтерактивних методів навчання та у створенні толерантного простору в колективі. Толерантна освіта є передумовою створення мирних взаємин у суспільстві.
ЛІТЕРАТУРА
1.Андрєєв М. В. Формування толерантності вчителя загальноосвітньої школи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 „теорія і методика професійної освіти” /М. В. Андрєєв. – Харків, 2009.— 23 с
2.Карандаш М. М. Толерантність як педагогічний феномен [Текст] / М. М. Кардаш // Полікультурність, діалог і злагода : українські реалії / Міжнародна науково-практична конференція: матеріали. – Мелітополь, 2008. – 304 с.
3.Матієнко О. С. Виховання толерантності у старшокласників середніх загальноосвітніх ліцеїв Франції : дис. канд. пед. наук: спец. 13.00.07 „теорія і методика виховання”/ Матієнко Олена Степанівна. – К., 2006 – 203 с.

Удовіченко Ірина Петрівна (керівник гуртка «Євроклуб»Діалог)  КЗ «ЦДЮТ Долинської райради»

Низький рівень виховання толерантності у суспільстві має негативні наслідки.

Погоджуюсь з думкою, що виховання толерантності в школі повинно бути одним із головних завдань,

а також сприяти самовдосконаленню особистості. Ми запрошуємо Вас до співпраці, до спільних ідей та проектів!

Видалений користувач відреагував на цей запис.
Видалений користувач

Площук А.М. Вільшанський ЦДЮТ євроклуб "Млади сърдца"

Дуже  важливо  для  кожної  людини  учитися  жити  серед  людей,  уміти  спілкуватися  з  іншими.  Кожен  із  нас  хоче,  щоб  його  любили,  поважали,  цінували.  Кожен  мріє  про  те,  щоб  інші  дарували  йому  тепло,  добро,  відчуття  комфорту  і  радості  спілкування. А  для  цього  люди  мають  навчитися  бути  толерантними  один  до  одного.  Бути  толерантною  людиною – значить  поважати  людей,  доброзичливо  і  поблажливо  ставитися  до  них.  І наша мета як педагогів розвивати  почуття  колективізму,  вміння  аналізувати  та  приймати  рішення;  виховувати  чуйність,  людяність,  терпимість  і  небайдужість,  почуття  взаємодопомоги;  сприяти  формуванню  навичок  толерантної  поведінки. В своїй роботі я регулярно використовую: вправу «Асоціативний  ряд», Продовжіть фразу:  « Я…»; тестові завдання: наприклад «Чи проявляєте ви толерантність?»; «Як ми...»; «Ти мені подобаєшся тим...»; тощо

Видалений користувач відреагував на цей запис.
Видалений користувач

"Стародавні філософи застерігали: «Трьох речей потрібно уникати (у житті): ненависті, заздрощів та презирства».

Дуже слушна думка, актуальна в усі часи. Одним зі смертних гріхів у християнській етиці є гординя, яка уособлює в собі мікс із заздрощів, ненависті і презирства. Ці ганебні риси стоять на заваді толерантному і співчутливому ставленню людей один до одного, і тому метою формування особистості повинно стати наполегливе виховання  таких рис як гідність, емпатія, взаємодопомога.
Доречі, емпатія часто розуміється як співчуття чужому горю, болю. Я особисто вважаю, що потрібно вчити емоційно розділяти і чужу радість. Коли дитина вчиться щиросердно радіти за успіхи іншого, це робить її менш заздрісною, вона менше сама страждає від комплексів.