Толерантність як педагогічна проблема
Цитата з sancho_admin від 19 Грудня, 2019, 1:03 pmСтолбова Валентина Дмитрівна
Комунальний заклад "Центр позашкільної освіти"
Дмитрівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області
Толерантність як педагогічна проблема
Толерантність – це те, що робить можливим досягнення миру і веде від культури війни до культури миру, це гармонія багатоманітності. Толерантність – це повага права іншого бути таким, яким він є і хоче бути.Толерантність є нормою сучасного цивілізованого світу. Як така вона прокламована Декларацією принципів толерантності, затвердженою Резолюцією Генеральної Конференції ЮНЕСКО 16 листопада 1995 року.З тих пір цей день щороку відзначається по всій планеті як Міжнародний день толерантності. Та попри високе і широке визнання на офіційному рівні, всупереч повсякденній актуальності цієї соціальної норми, "справи толерантності" насправді не такі вже й задовільні.
Проблема толерантності в учнівському середовищі на сьогоднішній день є надзвичайно актуальною. Крім гіперактивності в дітей з'явилася ще й гіпернетерпимість. Спостерігаючи за цими процесами, педагоги роблять висновок, що така ворожість і жорстокість іде із сім'ї. Через свою перезавантаженість на роботі батьки не можуть приділити належної уваги дітям, увечері їм хочеться відпочити, тому виховання малечі вони доручають сучасним гаджетам, при цьому рідко контролюють, чим діти цікавляться в Інтернеті. З часом і одні й другі стають більш чужими один одному, відчуття родинного затишку та захищеності втрачаються, натомість народжується почуття порожнечі та відчуженості. Брак батьківської уваги діти намагаються компенсувати іншим способом. І добре, коли ці флюїди щастя вони знаходять в успіхах від участі в конкурсах, змаганнях, олімпіадах. Та часто це буває адреналін від перемоги в бійці, в принижені “не такого, як всі” , в насмішках над людьми з фізичними та розумовими вадами, знущанням над тваринами.
Такі діти стають педагогічною проблемою для школи. Вчителям в першу чергу потрібно “долюбити “ їх. в прямому й переносному значенні цього слова. Коли вони навчаються в молодших класах, це особливо помітно, дітям хочеться тактильної теплої уваги. Відразу помітно, що вони стають щасливішими від такої турботи до себе. До дітей середніх та старших класів підхід більш складний та багатогранний: відверті, довірливі бесіди, увага, визнання, створення ситуацій успіху, власний приклад, захист та просте розуміння. Це клопітка, глибока та самовіддана робота, результату якої можна очікувати протягом двох-трьох років за найпозитивніших прогнозів. Із власного досвіду переконана, що вгамувати нетолерантного молодшого підліткового віку учня за такий період можливо, якщо приділити належну увагу даній проблемі.
У 5 класі серед 27 учнів отримала чотирьох хлопців, які були вкрай нетерпимі до дітей, що мали кращі успіхи в навчанні. В першу чергу звернулася до практичного психолога, яка мені підказала їхні сильні сторони та виявила, що в підлітків не було сильної вродженої агресії. До одного з хлопців швидко підібрався ключик через довірливі стосунки, увагу та банальну похвалу. Він найкраще чергував у класі та виконував господарську роботу. Підхвалюючи та довіряючи йому керувати однокласниками під час трудових десантів, вдалося підвищити самооцінку підлітка і таким чином покращити його стосунки з однокласниками. Ще двох хлопців вдалося змінити завдяки їхнім успіхам у спорті, вони стали справжніми спортивними зірками школи. Ще на поведінку цих підлітків вплинула поява в сім’ях молодших дітей. Це були сестри. У виховних індивідуальних бесідах часто використовувала це як аргумент для покращення поведінки хлопців. Серед чотирьох хлопців був підліток з високим рівнем інтелекту, лідерським потенціалом, креативним мисленням, артистичними здібностями та самоосвітньою компетенцією. Результат цієї дитини - найвищий. Участь в олімпіадах, інтелектуальних змаганнях, проектах, учнівському самоврядуванні, школа лідерства, виступи на сцені, визнання та слава на рівні району й області. У нашому 11 класі 11 хлопців та 15 дівчат, між дітьми на даний момент спостерігаються толерантні стосунки. Під час акції “Шістнадцять днів проти насильства” ми говорили з вже не про стосунки між ними, а про толерантне ставлення до людей із особливими потребами, про захист тварин, про ставлення суспільства до сексуальних меншин. Для цього використовувала відеоматеріали сервісу YouTube.( 1.Мотузки. Історія про дружбу ,2.Не зраджуй друзів , 3.https://www.youtube.com/watch?v=ciExbA1OuDk , 4.https://www.youtube.com/watch?v=FxU1FefVO2Q&t=4s , 5.https://www.youtube.com/watch?v=a5dCDI5yelc&t=6s )
Чи важко було з цими дітьми? Тепер про це вже не пам’ятається, бо поруч із собою маю надійних та активних помічників, які мислять сучасно та креативно. Що допомогло в роботі? Терпиме та толерантне ставлення до вад їхньої поведінки, увага, бажання побачити тільки хороше і похвалити, створити ситуацію успіху для дитини.
Головне призначення людини на землі – творити добро, жити для людей, а для вчителів ця тема є особливо актуальною, тому намагаємося зробити своїх вихованців більш щасливими в стінах школи. “Любов виникає з любові, коли хочу, щоб мене любили, я сам першим люблю”, - писав Григорій Сковорода. Особливою місією вчителя вважаю прищеплення своїм вихованцям бажання дарувати любов ближньому. Цей шлях лежить через виховання толерантності.
Столбова Валентина Дмитрівна
Комунальний заклад "Центр позашкільної освіти"
Дмитрівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області
Толерантність як педагогічна проблема
Толерантність – це те, що робить можливим досягнення миру і веде від культури війни до культури миру, це гармонія багатоманітності. Толерантність – це повага права іншого бути таким, яким він є і хоче бути.Толерантність є нормою сучасного цивілізованого світу. Як така вона прокламована Декларацією принципів толерантності, затвердженою Резолюцією Генеральної Конференції ЮНЕСКО 16 листопада 1995 року.
З тих пір цей день щороку відзначається по всій планеті як Міжнародний день толерантності. Та попри високе і широке визнання на офіційному рівні, всупереч повсякденній актуальності цієї соціальної норми, "справи толерантності" насправді не такі вже й задовільні.
Проблема толерантності в учнівському середовищі на сьогоднішній день є надзвичайно актуальною. Крім гіперактивності в дітей з'явилася ще й гіпернетерпимість. Спостерігаючи за цими процесами, педагоги роблять висновок, що така ворожість і жорстокість іде із сім'ї. Через свою перезавантаженість на роботі батьки не можуть приділити належної уваги дітям, увечері їм хочеться відпочити, тому виховання малечі вони доручають сучасним гаджетам, при цьому рідко контролюють, чим діти цікавляться в Інтернеті. З часом і одні й другі стають більш чужими один одному, відчуття родинного затишку та захищеності втрачаються, натомість народжується почуття порожнечі та відчуженості. Брак батьківської уваги діти намагаються компенсувати іншим способом. І добре, коли ці флюїди щастя вони знаходять в успіхах від участі в конкурсах, змаганнях, олімпіадах. Та часто це буває адреналін від перемоги в бійці, в принижені “не такого, як всі” , в насмішках над людьми з фізичними та розумовими вадами, знущанням над тваринами.
Такі діти стають педагогічною проблемою для школи. Вчителям в першу чергу потрібно “долюбити “ їх. в прямому й переносному значенні цього слова. Коли вони навчаються в молодших класах, це особливо помітно, дітям хочеться тактильної теплої уваги. Відразу помітно, що вони стають щасливішими від такої турботи до себе. До дітей середніх та старших класів підхід більш складний та багатогранний: відверті, довірливі бесіди, увага, визнання, створення ситуацій успіху, власний приклад, захист та просте розуміння. Це клопітка, глибока та самовіддана робота, результату якої можна очікувати протягом двох-трьох років за найпозитивніших прогнозів. Із власного досвіду переконана, що вгамувати нетолерантного молодшого підліткового віку учня за такий період можливо, якщо приділити належну увагу даній проблемі.
У 5 класі серед 27 учнів отримала чотирьох хлопців, які були вкрай нетерпимі до дітей, що мали кращі успіхи в навчанні. В першу чергу звернулася до практичного психолога, яка мені підказала їхні сильні сторони та виявила, що в підлітків не було сильної вродженої агресії. До одного з хлопців швидко підібрався ключик через довірливі стосунки, увагу та банальну похвалу. Він найкраще чергував у класі та виконував господарську роботу. Підхвалюючи та довіряючи йому керувати однокласниками під час трудових десантів, вдалося підвищити самооцінку підлітка і таким чином покращити його стосунки з однокласниками. Ще двох хлопців вдалося змінити завдяки їхнім успіхам у спорті, вони стали справжніми спортивними зірками школи. Ще на поведінку цих підлітків вплинула поява в сім’ях молодших дітей. Це були сестри. У виховних індивідуальних бесідах часто використовувала це як аргумент для покращення поведінки хлопців. Серед чотирьох хлопців був підліток з високим рівнем інтелекту, лідерським потенціалом, креативним мисленням, артистичними здібностями та самоосвітньою компетенцією. Результат цієї дитини - найвищий. Участь в олімпіадах, інтелектуальних змаганнях, проектах, учнівському самоврядуванні, школа лідерства, виступи на сцені, визнання та слава на рівні району й області. У нашому 11 класі 11 хлопців та 15 дівчат, між дітьми на даний момент спостерігаються толерантні стосунки. Під час акції “Шістнадцять днів проти насильства” ми говорили з вже не про стосунки між ними, а про толерантне ставлення до людей із особливими потребами, про захист тварин, про ставлення суспільства до сексуальних меншин. Для цього використовувала відеоматеріали сервісу YouTube.( 1.Мотузки. Історія про дружбу ,2.Не зраджуй друзів , 3.https://www.youtube.com/watch?v=ciExbA1OuDk , 4.https://www.youtube.com/watch?v=FxU1FefVO2Q&t=4s , 5.https://www.youtube.com/watch?v=a5dCDI5yelc&t=6s )
Чи важко було з цими дітьми? Тепер про це вже не пам’ятається, бо поруч із собою маю надійних та активних помічників, які мислять сучасно та креативно. Що допомогло в роботі? Терпиме та толерантне ставлення до вад їхньої поведінки, увага, бажання побачити тільки хороше і похвалити, створити ситуацію успіху для дитини.
Головне призначення людини на землі – творити добро, жити для людей, а для вчителів ця тема є особливо актуальною, тому намагаємося зробити своїх вихованців більш щасливими в стінах школи. “Любов виникає з любові, коли хочу, щоб мене любили, я сам першим люблю”, - писав Григорій Сковорода. Особливою місією вчителя вважаю прищеплення своїм вихованцям бажання дарувати любов ближньому. Цей шлях лежить через виховання толерантності.
Цитата з Гість від 19 Грудня, 2019, 8:28 pmУдовіченко Ірина Петрівна (керівник гуртка «Євроклуб»Діалог)
КЗ «ЦДЮТ Долинської райради»
Так! Ця робота дуже тяжка! Але, початок був у Вашій ситуації складний. Та результат втішає, головне щоб він був позитивний!
Удовіченко Ірина Петрівна (керівник гуртка «Євроклуб»Діалог)
КЗ «ЦДЮТ Долинської райради»
Так! Ця робота дуже тяжка! Але, початок був у Вашій ситуації складний. Та результат втішає, головне щоб він був позитивний!
Цитата з sancho_admin від 20 Грудня, 2019, 5:59 pmШановна Валентино Дмитрівно! Опис Вашого досвіду надихає всіх нас показувати дітям найкращий приклад, намагатись, як Ви пишете, "долюбити" кожного, кому не вистачає уваги. Але, на превеликий жаль, не завжди вдається залікувати у школі душевні рани, нанесені у сім'ї.
Абсолютно згодна з вашим спостереженням стосовно того, що у сім'ях, де виховується не одна дитина, а більше, зростають більш людяні і неегоїстичні особистості. Про це писав ще А.Макаренко у своїй "Книзі для батьків", але, нажаль, сьогодні він - серед забутих авторів...
Шановна Валентино Дмитрівно! Опис Вашого досвіду надихає всіх нас показувати дітям найкращий приклад, намагатись, як Ви пишете, "долюбити" кожного, кому не вистачає уваги. Але, на превеликий жаль, не завжди вдається залікувати у школі душевні рани, нанесені у сім'ї.
Абсолютно згодна з вашим спостереженням стосовно того, що у сім'ях, де виховується не одна дитина, а більше, зростають більш людяні і неегоїстичні особистості. Про це писав ще А.Макаренко у своїй "Книзі для батьків", але, нажаль, сьогодні він - серед забутих авторів...