Цитата з Гість від 22 Лютого, 2024, 9:17 am

Наталія Лаврусенко,

координатор Бобринецького МПД

та Євроклубу «Євромікс»

КЗ «ЦДЮТ» Бобринецької міської ради

     Національна ідентичність – вислів, який не виходить з ужитку в нас, українців, 32 роки з моменту створення України, як незалежної, суверенної держави. Це є основою виховання сучасного молодого покоління. Такий аспект розвитку дитини, як національна ідентичність та самоусвідомлення себе, як громадянина, є основою багатьох освітніх програм, які за за ці всі роки впроваджувалися в освітнє середовище: школи, дошкільні та позашкільні заклади освіти. І ми, як педагоги, розуміємо, що громадянське та національнально - патріотичне напрямки виховання саме й спрямовані на формування таких якостей майбутнього громадянина та патріота своєї землі.

     Але, чи могли ми коли небудь уявити, що те, що поступово прививається дитині в процесі виховання і те, на що родина та заклади освіти витрачають так багато часу волею подій , хоч і дуже тяжкою ціною, буде виховано в дітях за дуже короткий час? Адже, на мою думку, саме останні два роки буремних подій в нашій державі стали, різким стимулом для нашого юного покоління усвідомити себе громадянами України та патріотами своєї землі. Бо зараз кожен, від малого до великого як ніколи усвідомив свою приналежність за етнічними, кульурними, мовленевими та рядом інших ознак цивілізованого суспільства.

     Регулярно спостерігаючи та постійно спілкуючись з нинішніми вихованцями та випускниками минулих років маю єдину думку: як швидко подорослішали наші діти? Як швидко вони стали усвідомлювати себе українцями! Яку чітку громадянську позицію вони займають! Адже той нестримний потяг допомогати, волонтерити, донатити, відчувати свою значущість, вирішувати якісь нагальні питання дивує і вражає. А самоврядування, євроклуби саме і є тією платформою, на якій наше юне покоління може практично реалізовувати та втілювати в життя свої ідеї.

      Діти за власним бажанням хочуть допомогати дорослим. Вони згуртовуються, проводять акції, благодійні ярмарки, збори коштів, записують щемливі патріотичні відео, створюють авторську поезію та прозу з неймовірно потужним змістом для глядача, промовляють з трибун, піарять національну символіку в одязі, творчих роботах, при цьому іноді навіть забуваючи про свої дитячі проблеми, адже вони все ж таки діти. То чи не є це справжнім проявом національної самоідентичності наших юних, але таких вже дорослих українців?

Як демонструє історія, події з часом змінюються. Віримо в те, що скрутні для країни часи минуть. Але вже твердо знаємо, що ці події виховують нове покоління українців з чіткою громадянською та патріотичною позицією, самоідентифікацією та національною ідентичністю. Впевнена у тому, що нам не буде соромно в подальшому за це покоління і майбутнє України в надійних руках.

Дякую за увагу.