Цитата з Гість від 21 Лютого, 2024, 4:34 pm

Національна ідентичність як складова національної стійкості.

 

Парламент дітей Вільшанської селищної ради

Ідентичність нації – її цивілізаційний бренд, соціокультурна ніша країни, визначальна засада зовнішньої та внутрішньої політики держави. Як справедливо вважає О. Сергєєва, основою існування будь-якої цивілізаційної системи є її самоідентифікація, оскільки самоідентифікаційний принцип має властивість діахронного (від покоління до покоління) соціально-культурного відтворення, тобто в підсумку відтворення базових цінностей і стійких навичок людей, визначених традицією культурного розвитку, соціальними та духов- ними константами [1].

Російсько-українська війна триває. На думку російських аналітиків нас не повинно було бути уже. Не дуже вірили в нас і наші західні партнери. Та ми і самі мали певні сумніви в спроможності вистояти навалі ворога. Але тим не менше ми є і ми міцнішаємо. Всупереч російському наративу про «державу 404» ми проявили справжню національну стійкість. На чому ж вона ґрунтується?

Перше і головне, що ми зрозуміли – свою окремішність від росіян. Те саме класичне протиставлення «ми – вони». Ми почали відчувати потребу формування, розвитку та збереження української національної ідентичності, як вирішальної складової національної стійкості у нашому швидкоплинному світі, де культури і традиції постійно розвиваються, а також де, на величезне здивування і на превеликий жаль, можливі війни на знищення однієї нації іншою. Україна дуже довго складалася ніби з окремих харчових інгредієнтів до борщу, які існували самі по собі. Але війна сприяла тому, що вода закипіла і інгредієнти почали взаємодіяти і перетворюватися в одне ціле. Ці інгредієнти – умовні типи ідентичностей, що наявні в сучасному українському суспільстві. Зокрема, пострадянська ідентичність представлена тими, кому сьогодні за 50 (хоча і не обов’язково). Ці люди продовжують перебувати в полоні ілюзії «як нам було добре в СРСР». Антиукраїнська (більшою мірою – проросійська, в одиничних випадках проугорська тощо) ідентичність, представлена людьми, які відмовляють Україні в праві на існування, вважають її штучним утворенням, яке повинно розпастися на користь держав-сусідів.

Українська етнічна або інтегрально-націоналістична ідентичність, звернена у минуле. Відносно нова проєвропейська ідентичність, у якій домінують економічні чинники. Представлена у нас і аідентичність. Відсутність ідентичності. Люди світу, які вважають себе вільними від ідентичності. Ну і остання, українська національна (громадянська) ідентичність, для представників якої етнічна приналежність не є перепоною для ідентифікації себе українцями.

Філософ Вахтанг Кебуладзе казав: «Росіяни – це історична хвороба. І від неї треба лікуватися».

Тому можна стверджувати, що формування національної ідентичності – це процес самовизначення людини. Українську ідентичність ми розглядаємо як складне багатовимірне поєднання минулого, сучасного і майбутнього. Наша українська ідентичність є унікальною. Прийнявши її, ми зможемо не тільки перемогти ворога, а й розбудувати нашу державу для сучасників та для майбутніх поколінь. Наша ідентичність не тільки відстоює себе перед російською, але й конкурує зі всім світом за кожного українця, щоб він обирав нашу спільноту, нашу державу, нашу мову, замість насамперед Москви, але й Варшави, Берліна, Лондона… Інакше у нас держава буде, мова буде, але якщо українець не буде щасливий, не буде в неї вірити, то й не буде за неї боротись. Українська нація – це багатоскладова спільнота, безумовно, з етноукранським осердям. Людина належить до цієї спільноти саме як до нації не за ознакою етнічного походження чи місця народження, і навіть не за ознакою українського громадянства чи переважної мови спілкування. До української нації належать ті, для кого життєво важливими цінностями є державна незалежність України, патріотизм і почуття гордості за належність до спільноти українських громадян, повага до самобутньої української культури й української державної мови. Не будемо забувати, що етнічний росіянин, єврей, мадяр чи поляк також може бути громадянським українцем. Зараз українці різного етнічного походження захищають нас на фронті, борються з ворогом у тилу. На жаль, є чимало етнічних «українців», які стали колаборантами, навідниками ворожої артилерії… Але ми переконані, що до української нації як громадянської спільноти, об’єднаної спільними цінностями, вони не мають жодного відношення.

Яке майбутнє чекає нас і наступне покоління українців, і чи є воно взагалі в України як держави й українського народу? Відповідь очевидна. Якщо кардинально не змінити ситуацію в сьогоденні України, то саме собою нічого в кращий бік не зміниться. Тож ми самі власними силами мусимо використати й синтезувати все те найкраще, що дала нам наша історія, і розпочати будівництво власного майбутнього, народити нову світову цивілізацію, у яку інтегрувати все найкраще. Суть української національної ідеї полягає у виявленні призначення, таланту, геніальності, долі, шляху українського народу, завданні віднайти, розпізнати цей життєвий шлях українського народу, і ми це називаємо “наша місія”. Переконані, що починати цю діяльність потрібно саме тепер, починаючи зі шкільних років, оскільки після нашої перемоги на порядку денному постануть питання не лише зміцнення обороноздатності, відбудови її інфраструктури, а й найголовніше питання цього історичного періоду: яку Україну ми будуємо.

Ми, органи учнівського самоврядування, маємо забезпечувати реальне засвоєння засад демократичного способу життя вже з шкільних років, учити однолітків уміти проводити збори, обговорювати проблеми, пропонувати ініціативи, розробляти проєкти, здійснювати вибори, референдум, опитування тощо.

Основні загальнолюдські цінності мають лягти в основу розвитку підлітка, це - участь у проєктах. А загальнолюдські цінності це обов’язкові стандарти, на яких розбудовується Україна ХХІ століття. Основа проєкту – це серцевина, обов’язкова для долучення всіх без винятку в проєкти і програми незалежно від того, хто їх розробляє на законодавчому рівні. Потрібно створювати спільну і єдину ціннісно-ідейну платформу, яка згуртовує націю, запустить у ній синергетичний ефект, суттєво пришвидшить відбудову України та зміцнить її обороноздатність. При такому підході, національна стійкість – це здатність нації адаптуватися, протистояти викликам і відновлюватися після невдач. Ці два поняття – стійкість і ідентичність – нерозривно пов'язані між собою, і, плекаючи та захищаючи нашу ідентичність, ми зміцнюємо нашу колективну силу, стійкість та здатність дивитися в майбутнє.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1.Країна. – № 31(84), 2011. – С. 34-35.

2.Країна. – № 28(81), 2011. – С. 31

3. Барікова А. А. Електронна держава: нова ефективність урядування. Київ : Юрінком Інтер, 2016. 224 с.

4.Творча спадщина Г. С. Сковороди в контексті сучасного соціогуманітарного дискурсу (в рамках програми МОН України Всеукраїнські сковородинські навчання «Пізнай себе»), 30 жовтня 2018 р. Київ, 2018. 356 с.

5.Матер. Всеукр. конфер. з міжнар. участю (м. Острог, 28 черв. 2022 р.) 25 України.

6.Ющик О. Національна ідея: що це? (від утопії до теорії і практики). Голос України. 06 лютого 2021 р. URL : http:golos.com. ua