Цитата з Гість від 24 Жовтня, 2024, 4:48 pm

 

Робота

координатора парламенту

дітей Кетрисанівської громади

СЛОБОДЯНИК Олени

 

«Пропагування здорових стосунків,

як  засіб запобігання булінгу».

 

67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років стикалися з булінгом, за дослідженням UNICEF. З них 24% – жертви цькувань. У 2019 році в Україні запрацював закон, який передбачає штрафи за булінг в школі. І хоч ця проблема більш поширена саме серед підлітків, від неї можуть страждати і дорослі.

Булінг (цькування) – патологічне, системне та багатошарове явище. Як у дитячому, так і в дорослому середовищі, булінг не є проблемою конкретної індивідуальності – постраждалого чи агресора. Це проблема системи.

Коли починаєш працювати  з цією темою, то стає зрозуміло, що це як  психологічна так і  правова проблема. Тож до її вирішення мають долучатися всі учасники: насамперед, дорослі – батьки, викладачі, керівництво дитячих закладів, психологічна служба

Які ознаки булінгу?

Булінг має систематичний характер. Зазвичай цькують одну людину.

Свідки ігнорують і начебто не помічають, що відбувається. Нерівність ролей булера та жертви.

Важливо пам’ятати, що жертвою цькувань може стати будь-яка дитина. Але в зоні ризику – ті діти, у сім’ях яких із ними поводяться, як із жертвою, бідолахою.

Коли ми розмовляємо з агресором, то теж шукаємо першопричину в сім’ї. Часто булерами стають діти, які не можуть виразити агресію із близькими й тому шукають можливості проявити її в зовнішньому середовищі. У роботі з дітьми, які виступають у ролі агресора, часто зустрічається біль.

Можливі наслідки булінгу в дитинстві:

Для агресора: погана адаптація в соціумі, проблеми в особистому житті, у стосунках із друзями та в колективі.

Для свідків: можуть усе життя жити зі спогадами, які приносять біль і відчуття сорому, переживають страх.

Для жертви: занижена самооцінка, неврози, тривожні розлади, панічні атаки, соціофобія, ПТСР, суїцидальні думки та спроби.

Що робити, якщо  дитину цькують?

Насамперед треба зупинити булінг.

Важливо умовно розвести учасників «в різні сторони рингу».

Визнати проблему, назвати речі своїми іменами.

Назвати булінг своїм іменем буває дуже складно. Дуже кортить назвати це просто «конфліктом». Але булінг – не конфлікт: це значно глибший і серйозніший процес. Почати працювати із проблемою цькування можна тільки, коли всі сторони визнають, що це саме він.

Поговорити з дітьми, що булінг має припинитися й пояснити чому. Склали із групою «контракт».

Важливо назвати проблему своїм іменем перед дітьми. Коли це відбувається у шкільному колективі, треба аби «значущий дорослий» – викладач чи класний керівник – сказав, що є булінг, це не нормально й так не повинно бути.

Булінг – це система, яка знайде нових жертву й агресора. Коли викладач змінився, на його місце прийшов інший, який помітив цькування й відразу сказав дітям: «У моєму класі так не буде! Це має припинитися» – проблема вирішилася.

З досвіду нашого парламенту можемо порекомендувати укласти з дітьми «контракт»: озвучити правила, які тепер працюють у класі. Треба пояснити, до кого звертатися в разі, якщо ви стали жертвою чи свідком булінгу. Коли правила незрозумілі, вони встановлюються дітьми самостійно. Тому хтось дорослий має взяти на себе відповідальність за це й пояснити їх.

Дати дітям щось натомість.

Це може бути будь-що, що змінить дисфункцію на те, що приносить користь і задоволення всім учасникам процесу. Театральні постановки, походи класом, екскурсії, гра на музичних інструментах, хор. Це має дати дітям можливість направити свою енергію в конструктивне русло.

Надати підтримку змін, які відбудуться в колективі, зі сторони дорослих.

Принципова різниця між булінгом дорослих і дітей у тому, що доросла людина може піти з колективу, змінити роботу. У дорослого є вибір. Дитина цього зробити не може. І жах у тому, що вона змушена щодня ходити до школи, яка для неї є пеклом.

У дітей, як і в дорослих, не можна «забрати» булінг і не дати нічого на заміну. Треба підключати всі можливості для вирішення цієї проблеми.

Як попередити булінг

Оскільки проблема булінгу – системна, тож і працювати над профілактикою та попередженням булінгу треба на всіх рівнях системи.

На рівні держави треба активно інформувати про те, що є така проблема, і що з нею робити. На рівні школи – вчителі та керівництво школи мають брати відповідальність і слідкувати за тим, що відбувається. Потрібно, аби всі учасники процесу усвідомили  проблему, зокрема працівники школи. Це ми називаємо подвійними посланнями. Адже діти однаково віддзеркалюють поведінку дорослих.

Потрібно говорити із дітьми про особисті кордони. Навчити говорити «Ні» чи «Стоп». Дитина має вміти казати це не тільки іншій дитині, а й дорослим.

Слід пам’ятати, що позитивні стосунки дітей з іншими дітьми залежать від досвіду позитивних стосунків з дорослими. Керівники гуртків надають дітям підтримку, демонструють особистим прикладом, які мають бути здорові стосунки, що передбачають доброзичливість і позитивну взаємодію між людьми. Керівникам колективів важливо і надалі підтримувати добрий, теплий клімат у колективі, вчити дітей повазі і доброзичливості у стосунках один з одним. Пропагування здорових стосунків є головним засобом запобіганню булінгу і створення безпечної приязної атмосфери у нашому закладі.