Цитата з sancho_admin від 17 Грудня, 2019, 5:55 pm

УДК 316

Єрмакова А.О.,
Євроклуб "Промінь Європи" Балахівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, філії Новостародубської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Петрівського району

Толерантність як навчальна мета

Стародавні філософи застерігали: «Трьох речей потрібно уникати (у житті): ненависті, заздрощів та презирства». Толерантність – це складне й багатогранне поняття: повага до людської гідності; співпраця і дух партнерства; готовність приймати чужі думки; повага до права бути іншим, визнання рівності інших; визнання різноманітності, терпимість до чужих думок, вірувань, поведінки; відмова від домінування, насильства.
Толерантність не притаманна людині від народження, і може ніколи й не з’явитися, якщо не буде спеціально вихована, сформована. Шлях до толерантності – це емоційна, інтелектуальна праця, оскільки її досягнення можливе лише на основі зміни самого себе, власних стереотипів та свідомості. Розвиток толерантності починається з дитинства, в оточенні сім’ї, але значну роль у вихованні толерантності відіграють також держава, релігія, культура, ЗМІ та заклади освіти.
Розвиток демократії, піднесення гідності особистості, її культури, національної самоідентифікації, толерантності є пріоритетним напрямом державної політики щодо розвитку освіти. Формування активної громадянської позиції, загальнолюдських моральних якостей є одним із основних завдань освітньої галузі.
У навчальному процесі на сучасному етапі пріоритетним є навчання толерантності. Формування толерантної свідомості учнів відбувається поряд з впровадженням учителями інтерактивних підходів у навчанні, у створенні толерантного простору в колективі.
Толерантність як педагогічна мета: комплексна особистісна якість, яка поєднує в собі високий рівень знань, вмінь і навичок шанобливого ставлення до «Іншого» під час особистісної взаємодії і спілкування; володіння моральними принципами та прийомами спілкування; здатність до цілісного сприйняття «Іншого» з розумінням його специфічних характеристик як проявів індивідуальності та неповторності; емоційну готовність до критичного діалогу з «Іншим»; здатність до компромісу та готовність частково поступитися власними інтересами для подолання та попередження конфлікту; здатність критично ставитись до себе як до «Іншого» для подальшого особистісного самовдосконалення.
Як приклад інтерактивних методів у формуванні толерантності педагоги використовують у своїй роботі рольові та ділові ігри (моделювання відносин, вивчення ситуацій, які дають змогу обговорювати соціокультурні та культурологічні проблеми і спільно працювати над способами їх вирішення); аналіз джерел; розробка та реалізація учнівськими командами проектів; дискусії; спілкування засобами Інтернету (обговорення на форумі, розміщення інформаційних ресурсів на сайті, обмін досвідом проектної діяльності тощо); організація рефлексії учнів (обговорення, есе, твір на тему, бесіда).
Щоб виховати толерантність в учнів, учитель повинен мати творчо-практичний склад мислення, самокритичність, здатність до інверсії (сприймання особистості в розвитку); емпатію (вміння поставити себе на місце учня, зрозуміти його позицію); визнання людиною іншого, прийняття, розуміння інших; знання, вміння та навички, що допомагають співпрацювати з учнівським колективом: конструктивні, організаторські, комунікативні, прикладні. На думку науковців,толерантність вчителя формується вже під час професійної діяльності шляхом створення такої системи роботи, основними напрямами функціонування якої є: взаємодія вчителя з іншими вчителями; взаємодія вчителя з батьками; з адміністрацією та психологом, у процесі самоосвіти і самовиховання [1].
Отже, толерантність із педагогічного погляду – це, по-перше, мета процесу виховання, і, по-друге, засіб досягнення виховних та освітніх завдань, тобто вимога до діяльності та особистості педагога. Навчання толерантності поступово входить в освіту, воно повинно стати абсолютним пріоритетом. Молодь повинна усвідомлювати, що всі люди рівні. Відбувається це в загальному контексті формування толерантної свідомості. Її роль у педагогічному процесі полягає в оновленні змісту навчального матеріалу педагогікою толерантності, у використанні нових підходів до викладання, узапровадженні інтерактивних методів навчання та у створенні толерантного простору в колективі. Толерантна освіта є передумовою створення мирних взаємин у суспільстві.
ЛІТЕРАТУРА
1.Андрєєв М. В. Формування толерантності вчителя загальноосвітньої школи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 „теорія і методика професійної освіти” /М. В. Андрєєв. – Харків, 2009.— 23 с
2.Карандаш М. М. Толерантність як педагогічний феномен [Текст] / М. М. Кардаш // Полікультурність, діалог і злагода : українські реалії / Міжнародна науково-практична конференція: матеріали. – Мелітополь, 2008. – 304 с.
3.Матієнко О. С. Виховання толерантності у старшокласників середніх загальноосвітніх ліцеїв Франції : дис. канд. пед. наук: спец. 13.00.07 „теорія і методика виховання”/ Матієнко Олена Степанівна. – К., 2006 – 203 с.